Вікіпэдыя

Геда

Ґеда, Ґада, Ґіда (Гідзь) — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча Ґет.

Геда
лац. Gieda / Hieda
Geda
Паходжаньне
Мова(-ы) германскія
Іншыя формы
Варыянт(ы) Гада, Гіда, Гідзь
Вытворныя формы Гайд
Зьвязаныя імёны Гедзейка, Гедзель, Гедзень, Гедбуд, Гідульт / Гетаўт, Гедзівід, Гедзівіл, Гедвін, Гітэр, Гітарт, Гедыгольд, Гедгонт, Гедзіман, Гедзімін, Гедмонт, Гедрык
Алгет, Будзікід, Вільгет, Мелкід, Свалегед
Зьвязаныя артыкулы
якія пачынаюцца з «Геда»

Паходжаньне

рэдагаваць
Асноўны артыкул: Імёны ліцьвінаў

Геда, Гада, Гіда або Гета (Geda[1], Geddo, Gaddo, Giddo, Gido[2], Gyða[3], Geto[1]) — імя германскага паходжаньня[4]. Іменная аснова -гед- (-гад-, -гід-) паходзіць ад старагерманскага gidd- 'пыхлівы, ганарысты', ісьляндзкага geð 'нораў, тэмпэрамэнт'[5] або гоцкага gadiliggs 'сваяк, родзіч'[6][a]. Сярод ліцьвінаў бытавалі імёны Гедзейка (Гадзейка, Гедык), Гедзель, Гедзень (Гедзін), Гідульт / Гетаўт (Геталт, Гетальд), Гедвін, Гітэр, Гітарт (Гедарт), Гедгонт (Гедконт), Гедзіман, Гедзімін (Гідзімін), Гедмонт (Гемонт), Гедрык, Алгет, Вільгет, Мелкід. Адзначаліся германскія імёны Gedicke (Gädecke), Gedel, Gedenus (Giddinus), Gidoldus / Getoldus, Gedovin, Getær, Gidheard (Gạddert), Gadagunti, Gidman (Gettman), *Giddeminus (паводле запісу Diddeminum), Gadamundus (Gemundus), Gedrich (Gadric), Alget (Aalgidis), Wilgyth, Meligedius[b].

Этымалягічны слоўнік старапольскіх асабовых імёнаў, выдадзены Польскай акадэміяй навук, адзначае гістарычнае бытаваньне ў Польшчы германскіх імёнаў Gada (Gito[30]), Gadyn, Gaczołt (Kiecołt[31], Giczołt)[32]. Апроч таго, у Польшчы гістарычна бытавала імя Гедэт (Гейдэт, Гедэйт): in Czechonouiensi districtu… Geydethowi de Kobilino (1425 год), Gedeth (1425 год), nobili Gedeth de Kobylino (1428 год), Geydeth de Cobylino (1430 год)[33], in actis terrestribus Łomzensibus… Giedeyt de Kobylino (1442 год), in actis terrestribus Łomzensibus… Petrus, haeres in Zawady dictus Giedeyt (1456 год), in Ciechanow… per Ik Giedeyt de Kobylino, tribunum Ciechanoviensem (1477 год)[34]. У Мазавецкім ваяводзтве ў 1580 годзе адзначаўся шляхецкі род Гедрытаў (Giedryt)[35].

У Прусіі бытавалі імёны Gyde / Gatte (1388 і 1391 гады)[36], Gedike / Gedeyke / Gedeke / Gadike[c] (1335, 1349, 1353, 1382 і 1396 гады)[39][40], Gedele[d] (1375 і 1421 гады)[40], Gedenne / Jedenne / Gedine[e] (1378 і 1386 гады)[40], Gedune / Gedun[f] (1254, 1261, 1299, 1301, 1370, 1396 і 1443 гады)[40], Gedite / Gedete / Gedethe / Gydyte / Gedithe (1295, 1299, 1328, 1361 і 1396 гады)[40], Gedute / Gedutte / Gedut / Hans Gydoth (1299, 1300, 1359, 1384 і 1397 гады)[40], Cador / Kadar[g] (1408 год)[42], Gederiks / Gederich / Gedriks[h] (1296 і 1358 гады)[40], Gedaute / Gedauthe / Gedawte / Gedawthe[i] (1308, 1341, 1343, 1352, 1398, 1407 і 1419 гады)[45], Miligedo / Milagids / Mylagide / Milgede / Miligedo / Mylegede / Milegede / Miligede[j] (1263, 1319, 1326, 1350, 1356, 1363, 1360, 1420 гады)[46][47].

У Польшчы адзначаецца прозьвішча Геда (Gieda, Giedo)[48].

Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: in villa nostra Momeza, quas Gedus, Stabko, Stawbo, Semon, Chodor, Voynil Duhonicz… Gedus (25 траўня 1391 году)[49]; людей браславских одну службу, на имя… а Михаила Кгедовича (12 чэрвеня 1506 году)[50]; Марътинъ Кгидевичъ (1528 год)[51]; тых людей, которых выгъналъ Бридолкгъ, отец Каспоровъ: Юдасъ, Сакъ, Минтер, Роткусъ, Кгедысь, Оска… на тых четырех земълях осадилъ Каспор литъвою: <…> на Ротъковъщине а Кгедесщизне осадилъ Войтъка Пацовича (1542 год)[52]; Chwiedziecz, Wasil Gidziczy (1561 год)[53]; Борисъ Кадевичъ… Васько, Вакула, Иванъ Кадевичи… Мартинъ Гидъ (1563 год)[54]; Сенько Кгета (1566 год)[55]; Станиславъ Яновичъ Кгедовичъ[56], Станислав Кидевичъ[57] (1567 год); местечъку Вилъкииском… семы дом Кидя (18 траўня 1596 году)[58]; Pawel Gitowicz (20 лістапада 1604 году)[59]; Karol Antoni Giett Wąsowicz (26 красавіка 1700 году)[60]; Christina Gedowiczowna (1715 год)[61]; Jerzy Gida (2 сакавіка 1758 году)[62]; Bartłomiej Kida (1782—1784 гады)[63]; Parafia kościeniewicka… Gedziewicze, wieś (1784 год)[64]; Iózef Gada… Ierzy Gada (23 красавіка 1792 году)[65]; Mathias Giedziewicz (6 лютага 1796 году)[66][k].

Носьбіты

рэдагаваць

Гетовічы (Gietowicz) — прыгонныя зь вёскі Гозы (Віленскі павет), якія ўпамінаюцца ў XIX стагодзьдзі[92].

Гады (Gada) — прыгонныя з ваколіцаў Сьвянцянаў, якія ўпамінаюцца ў XIX стагодзьдзі[93].

Гадзевічы (Gadziewicz) гербу Вянява і Гедзевічы (Giedzewicz) — літоўскія шляхецкія роды зь Вільні[94].

Гедавіц (Gedawitz) і Гідзевіч (Gidziewicz) — прозьвішчы, гістарычна зафіксаваныя на тэрыторыі цяперашняй Летувы[95].

На гістарычнай Ашмяншчыне існуе вёска Гедзевічы.

Заўвагі

рэдагаваць
  1. ^ Польска-летувіская аўтарка Юстына Вальковяк прызнае за найбольш адэкватнае тлумачэньне іменнай асновы -гед- зь летувіскай мовы gedė́ti 'быць у жалобе, быць занураным у жаль, смутак', gedáuti 'пытацца, дапытвацца, шукаць; сумаваць; жадаць, хацець'[7] (не адзначаючы, аднак, часу першай фіксацыі адпаведных словаў і іх значэньняў у летувіскіх слоўніках, тым часам значэньне 'жадаць, хацець' для gedauti упершыню фіксуецца толькі ў слоўніку 1897 году[8]; увогуле, пра няведаньне летувісамі падобных значэньняў кораню ged- яшчэ ў сярэдзіне XIX стагодзьдзя сьведчаць пададзеныя ў 1850 годзе тлумачэньні іменнай асновы -гед- ад летувіскіх словаў geda 'сорам'[9] або giedat' 'сьпяваць'[10])
  2. ^ Таксама адзначаліся германскія імёны Gadan[11], Geton[12], Gidbertus (Gid-bertus)[13], Kidger (Kid-ger)[14], Giedken (Gied-ken)[15], Gademarius (Gade-marius)[16], Gadenanda (Gade-nanda)[11], Gadaredus (Gada-redus)[11], Gedrut (Ged-rut)[17], Gidesindus (Gide-sindus)[18], Gidouart (Gido-uart)[14], Aged[19], Adogit (Ado-git)[20] або Edged (Ed-ged)[21], Aldgid (Ald-gid)[22], Aregitus (Are-gitus)[23][24], Denegyð (Dene-gyð)[25], Eangyth (Ean-gyth)[26], Godgyth (God-gyth)[27], Leobgid (Leob-gid)[28], Levegedus (Leve-gedus)[29], Ruadgid (Ruad-gid)[28]
  3. ^ Адзначалася германскае імя Gädecke[37] (Gedicke[38])
  4. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Gedel[41]
  5. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Gedenus[41]
  6. ^ Адзначалася германскае імя Geton[12]
  7. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Gadher[41]
  8. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Gadaricus (Gadirix, Gaderich)[43]
  9. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Gadaldus[44]
  10. ^ У 552 годзе ўпамінаецца гоцкі водца Мелігед
  11. ^ Таксама:
    • Гітан (адзначалася старажытнае германскае імя Gadan[11]): Gitany (1744 год)[67];
    • Гедун (адзначалася германскае імя Geton[12]): Gieduny (1744 год)[67], Гедун (Geduhn) — прозьвішча, гістарычна зафіксаванае на тэрыторыі цяперашняй Летувы[68];
    • Гедут, Гедыт (адзначалася старажытнае германскае імя Gatuthi[69]): Кгедвил Кгедутович… Матеи Кгедутович… Ганус Гедутович (1537—1538 гады)[70], Гедыт-Панеўскія (Gedytt-Poniewski) гербу Яліта — літоўскі шляхецкі род з Ковенскага павету[71];
    • Гедзюш (адзначалася германскае імя Gättsch, Gatsche[37]): Гедзюшэвіч — прозьвішча, гістарычна зафіксаванае на тэрыторыі цяперашняй Летувы[72];
    • Гедаўк: привилеи… князя Витолта… и короля его милости Жыкгимонта, даные… Кгедавъку (31 кастрычніка 1593 году)[73], Walenty Hryhorowicz Giedowk (1667 год)[74], Jan Giedowg (1690 год)[75];
    • Гедзівойн: чоловеки… а Кгедивоинъ (1440—1492 гады)[76], Петръ Кгедвоиновичъ (1528 год)[77], Jan Giedwoyn[78], Jerzy Giedwoyn[79] (1690 год);
    • Гедгайла: у актах Вялікага Княства Літоўскага ўпаміналася сяло Гедгойлы ў Жамойцкім старостве[80], Gedgojło Muntwidowicz… Gedgel Rukszewicz (XV—XVI ст. паводле выпісу XIX ст.)[81];
    • Гідат: Гідат (Giedat) — прозьвішча, гістарычна зафіксаванае на тэрыторыі цяперашняй Летувы[82];
    • Гедрым: sioło Sukoncie… Jan Giedrym (1675—1677 гады)[83], Franciscus Giedrymowicz (23 студзеня 1785 году)[84], у актах Вялікага Княства Літоўскага ўпаміналася сяло Гедрымы каля Шкудаў[85];
    • Гетрут, Гедруць (адзначалася германскае імя Gedrut[17]): Katarzyna Getrut (1802 год)[86], Gedruć Felicja (23 верасьня 1915 году)[87];
    • Гонгід: Gongid (1715 год)[88]

Крыніцы

рэдагаваць
  1. ^ а б Meyer-Lübke W. Romanische Namenstudien. I. Die altportugiesischen Personennamen germanischen Ursprungs // Sitzungsberichte der Philosophisch-Historischen Classe der Kaiserlichen Akademie der Wissenschaften. Bd. 149. — Wien, 1905. S. 86.
  2. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule. T. III: Les noms de personnes contenus dans les noms de lieux. — Paris, 1985. P. 328.
  3. ^ Björkman E. Zur englischen Namenkunde. — Halle, 1912. S. 41.
  4. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 563, 637.
  5. ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 17.
  6. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 97.
  7. ^ Walkowiak J. B. Litewskie nazwiska Polaków: słownik etymologiczno-frekwencyjny. — Poznań, 2019. S. 22.
  8. ^ gedauti, Lietuvių kalbos žodynas
  9. ^ Данилло Н. Значение некоторых имен литовских князей и названий местностей Литвы // Журнал Министерства народного просвещения. Т. 66. — СПб., 1850. С. 149.
  10. ^ Tygodnik Petersburski. Nr. 54, 1850. S. 353.
  11. ^ а б в г Piel J. M., Kremer D. Hispano-gotisches Namenbuch. Der Niederschlag des Westgotischen in den alten und heutigen Personen- und Ortsnamen der Iberischen Halbinsel. — Heidelberg, 1976. S. 143.
  12. ^ а б в Boullón Agrelo A. I. Antroponimia medieval galega (ss. VIII–XII). — Tübingen, 1999. P. 239.
  13. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 108.
  14. ^ а б Ferguson R. The Teutonic Name-system Applied to the Family Names of France, England, & Germany. — London, 1864. P. 438.
  15. ^ Brons B. Friesische Namen und Mitteilungen darüber. — Emden, 1877. S. 107.
  16. ^ Bruckner W. Die Sprache der Langobarden. — Strassburg, 1895. S. 250.
  17. ^ а б Socin A. Mittelhochdeutsches Namenbuch. — Basel, 1903. S. 415, 456, 719.
  18. ^ Repertori D’Antropònims Catalans (RAC). Vol. 1. — Barcelona, 1994. P. 322.
  19. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 17.
  20. ^ Schonfeld M. Wörterbuch der altgermanischen personen-und völkernamen. — Heidelberg, 1911. S. 2.
  21. ^ Searle W. G. Onomasticon anglo-saxonicum. — Cambrigde, 1897. P. 551.
  22. ^ Searle W. G. Onomasticon anglo-saxonicum. — Cambrigde, 1897. P. 65.
  23. ^ Andrade Cernadas J. M. O tombo de Celanova: estudio introductorio, edición e índices (ss. IX-XII). — Santiago de Compostela, 1995. P. 865.
  24. ^ Antroponimia Altomedieval en Galicia (4ª Ed.), Celtiberia.net — Prehistoria, Protohistoria e Historia antigua
  25. ^ Briggs K. An index to personal names in English place-names. — Nottingham, 2023. P. 99.
  26. ^ Searle W. G. Onomasticon anglo-saxonicum. — Cambrigde, 1897. P. 209.
  27. ^ Searle W. G. Onomasticon anglo-saxonicum. — Cambrigde, 1897. P. 261.
  28. ^ а б Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 637.
  29. ^ Kremer D. Die Germanischen Personennamen in Katalonien // Estudis romànics. Nr. 15, 1973. S. 65 (311).
  30. ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 7: Suplement. Rozwiązanie licznych zagadek staropolskiej antroponimii. — Kraków, 2002. S. 119.
  31. ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 7: Suplement. Rozwiązanie licznych zagadek staropolskiej antroponimii. — Kraków, 2002. S. 302.
  32. ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 61, 279.
  33. ^ Słownik staropolskich nazw osobowych. T. 2. — Wrocław, 1968—1970. S. 107.
  34. ^ Słownik staropolskich nazw osobowych. T. 7. — Wrocław, 1984. S. 65.
  35. ^ Polska encyklopedja szlachecka. T. 5. — Warszawa, 1936. S. 277.
  36. ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 28, 32.
  37. ^ а б Gottschald M. Deutsche Namenkunde: Unsere Familiennamen nach ihrer Entstehung und Bedeutung. — Berlin, 1954. S. 279.
  38. ^ Eule R. Germanische und fremde Personennamen als heutige deutsche Familiennamen // Festschrift zu dem fünfzigjährigen jubiläum des Friedrichs-realgymnasiums in Berlin. — Berlin, 1900. S. 32.
  39. ^ Pierson W. Altpreußischer Namenkodex // Zeitschrift für Preußische Geschichte und Landeskunde. — Berlin, 1873. S. 504.
  40. ^ а б в г д е ё Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 27, 30—32.
  41. ^ а б в Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 563.
  42. ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 41.
  43. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 563—563.
  44. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 97.
  45. ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 29.
  46. ^ Pierson W. Altpreußischer Namenkodex // Zeitschrift für Preußische Geschichte und Landeskunde. — Berlin, 1873. S. 639.
  47. ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 59.
  48. ^ Walkowiak J. B. Litewskie nazwiska Polaków: słownik etymologiczno-frekwencyjny. — Poznań, 2019. S. 117.
  49. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 1: 1387—1468. — Kraków, 1932. S. 35.
  50. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 5 (1427—1506). — Vilnius, 2014. P. 380.
  51. ^ Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кн. 523. — Менск, 2003. С. 169.
  52. ^ Метрыка Вялікага Княства Літоўскага: Кніга 560 (1542 год). — Менск, 2007. С. 12.
  53. ^ Писцовая книга Гродненской экономии с прибавлениями, изданная Виленской Комиссией для разбора древних актов. Ч. 2. — Вильна, 1882. С. 113.
  54. ^ Ревизия Кобринской экономии: составленная в 1563 году королевским ревизором Дмитрием Сапегой. — Вильна, 1876. С. 128, 142.
  55. ^ Акты издаваемые Виленской археографической комиссией. Т. 14. — Вильна, 1887. С. 84.
  56. ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 559.
  57. ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 1319.
  58. ^ Istorijos archyvas. T. 1: XVI amžiaus Lietuvos inventoriai. — Kaunas, 1934. P. 417.
  59. ^ Lietuvos inventoriai XVII a. — Vilnius, 1962. P. 28.
  60. ^ а б Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego: Spisy. T. 8. Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV—XVIII wiek. — Warszawa, 2020. S. 282.
  61. ^ Pasvalio Šv. Jono Krikštytojo parapijos jungtuvių įrašai 1706—1729 m., Nepriklausomas virtualus archyvas GENMETRIKA
  62. ^ Акты издаваемые Виленской комиссией для разбора древних актов. Т. 35. — Вильна, 1910. С. 45.
  63. ^ Pabaisko dekanato vizitacija 1782—1784 m.: atlikta Vilniaus vyskupo Ignoto Jokūbo Masalskio parėdymu. — Vilnius, 2010. P. 283.
  64. ^ Świderski A. F. Dekanat świrski w 1784 r. w świetle opisów plebanów. — Białystok, 2004. S. 32.
  65. ^ Акты издаваемые Виленской комиссией для разбора древних актов. Т. 38. — Вильна, 1914. С. 145, 147, 158.
  66. ^ Stakliškių Švč. Trejybės bažnyčia, 1796 m. mirties įrašai, Nepriklausomas virtualus archyvas GENMETRIKA
  67. ^ а б Diecezja Wileńska, 1744, Pawet, 20 лютага 2011 г.
  68. ^ Lietuvių pavardžių žodynas. T. 1. — Vilnius, 1985. P. 641.
  69. ^ Ao. Prof. Dr. Hermann Reichert, Lexikon der altgermanischen Namen
  70. ^ Mackavičius A. Žemaitijos valsčių surašymas 1537—1538 m. — Vilnius, 2003. P. 72, 284, 290.
  71. ^ Ciechanowicz J. Rody rycerskie Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 6. — Rzeszów, 2006. S. 134.
  72. ^ Lietuvių pavardžių žodynas. T. 1. — Vilnius, 1985. P. 642.
  73. ^ Jablonskis K. Nauji Vytauto laikotarpio aktai // Praeitis. T. 2. — Kaunas, 1933. P. 390.
  74. ^ Błaszczyk G. Herbarz szlachty żmudzkiej. T. 2. — Warszawa, 2015. S. 51.
  75. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Księstwo Żmudzkie 1690 r. — Warszawa, 2009. S. 151.
  76. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 50.
  77. ^ Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кн. 523. — Менск, 2003. С. 171.
  78. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Księstwo Żmudzkie 1690 r. — Warszawa, 2009. S. 45.
  79. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Księstwo Żmudzkie 1690 r. — Warszawa, 2009. S. 195.
  80. ^ Indeks alfabetyczny miejscowości dawnego wielkiego Księstwa Litewskiego: A—K (Abakanowicze — Kujany). Wilno, 1929. S. 187.
  81. ^ Būga K. Apie lietuvių asmens vardus. — Vilnius, 1911. P. 30, 33.
  82. ^ Lietuvių pavardžių žodynas. T. 1. — Vilnius, 1985. P. 663.
  83. ^ Žemaičių vyskupijos vizitacija 1675—1677 m. // Fontes Historiae Lituaniae. Vol. X, 2011. P. 550.
  84. ^ G, Mosėdžio miestelio ir aplinkinių kaimų senųjų gyventojų romos katalikų bažnyčios santuokos metrikų nuorašai
  85. ^ Indeks alfabetyczny miejscowości dawnego wielkiego Księstwa Litewskiego: A—K (Abakanowicze — Kujany). Wilno, 1929. S. 187.
  86. ^ Poniewież, Geneteka baza Polskiego Towarzystwa Genealogicznego
  87. ^ Сакалоўская А. Кальварыя. — Менск, 1997. С. 60.
  88. ^ Uruski S. Rodzina, herbarz szlachty polskiej. T. 4. — Warszawa, 1907. S. 262.
  89. ^ Яўген Анішчанка, Зарубичи, Баранова, Новоселки инвентарь, Архіў гісторыка Анішчанкі, 10 сьнежня 2016 г.
  90. ^ Леанід Лаўрэш, Барцянскае староства, Pawet.net, 5 жніўня 2017 г.
  91. ^ Яўген Анішчанка, Свяцк, Родивилки, Пещаны, Соничи, инвентарь, Архіў гісторыка Анішчанкі, 3 красавіка 2016 г.
  92. ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2016. S. 527.
  93. ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2022. S. 196.
  94. ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2016. S. 488, 497.
  95. ^ Lietuvių pavardžių žodynas. T. 1. — Vilnius, 1985. P. 638, 663.
Атрымана з «https://be-tarask.wikipedia.org/w/index.php?title=Геда&oldid=2590095»