Вікіпэдыя

Гера (мужчынскае імя)

мужчынскае асабовае імя (Gero)
(Перанакіравана з «Гера»)

Гера, Кер, Гіра — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча.

Гера
лац. Giera / Hiera
Gero
Паходжаньне
Мова(-ы) германскія
Іншыя формы
Варыянт(ы) Кер, Гіра
Зьвязаныя імёны Герэйка, Герэль, Герын / Керун, Геруць, Керш, Гербут, Гервала, Геральт, Гервід, Кірвік, Гервіла, Гервін, Гервойна, Гіргарт, Герат, Герод, Геркін, Герконт, Гермін, Германт, Керстын, Герстолт, Гертруда
Бутгер, Варгіра, Відугер, Вінгер, Вісігер, Гутгер, Маргер, Рутгер, Рэнігер, Стангір, Унгер, Эйгер
Зьвязаныя артыкулы
якія пачынаюцца з «Гера»

Паходжаньне

рэдагаваць
Асноўны артыкул: Імёны ліцьвінаў

Гера, Гіра або Кера (Gero, Giro, Kero) — імя германскага паходжаньня[1][2]. Іменная аснова -гер- (-гар-, -гір-) паходзіць ад стараісьляндзкага geirr, стараверхненямецкага gēr 'дзіда'[3][a]. Сярод ліцьвінаў бытавалі імёны Герэйка (Герыка, Герка, Кірэйка, Кірык), Герэль (Керэль, Герла, Гірэла), Герын (Гірын), Керун, Геруць, Гербут (Кірбут, Гірбуд), Гервала, Геральт (Геральд), Гервід, Кірвік, Гервіла (Гірвіл), Гервін (Кервін), Герат (Гер’ят), Герод, Геркін (Кіркін), Гермін, Германт (Гірмунт, Гармонт), Керстэн (Керстын), Гертруда, Бутгер, Вазгір, Вінгер (Вінгір), Вісігер (Віскер), Маргер, Рутгер (Рудкір, Рукір), Стангір (Станкар, Штэнгер), Унгер, Эйгер. Адзначаліся германскія імёны Gerico (Gerecke, Kericho, Kiereck), Gerilo (Kerelo, Gerlo), Gerin (Girin), Keruni, Gerutha, Gerboth (Kerboto, Gerbodo), Gerwala, Gerald, Gerwid, Kerwic (Gerwic), Gerwilo (Garwilus), Gerwin (Kerwin, Girwin), Gerat (Gerath), Gaerod (Girod), Gerken, Germinus, Geromont (Girmund, Garimund), Kersten (Kerstin), Gertrud (Gerdrud, Girtrudis), Butger, Wasger, Winger, Wisger (Uuisager, Weisker), Margger, Rutger (Rudker, Rucker), Staniger (Stanker, Steiniger), Unger, Eygeirr.

Этымалягічны слоўнік старапольскіх асабовых імёнаў, выдадзены Польскай акадэміяй навук, адзначае гістарычнае бытаваньне ў Польшчы германскіх імёнаў Gero (Gira), Geric, Geryl[5], Gerinus, Gerun, Giersz (Gierasz, Girsz), Gerbołt, Gerbert, Gerad, Gerer, Gerard (Gerhard, Girhard), Gerkin, Gertrud (Girtrud), Gierwałt (Gierwołt, Geralt), Gerwart (Girwart), Gerwig (Gerwik, Girwik), Gerwin, Beringerius, Isinger, Lodgierz, Ludgierz, Osiger, Rodeger (Rodger, Rudeger, Rudiger), Witker, Udalgir[6].

У Прусіі бытавалі імёны Gerko / Gereke[b] (1355 і 1419 гады)[8][9], Garune / Gerune[c][11], Geruthe / Gerute[d][14], Geruscha[e] (1313 год)[14], Garene[f][17], Garbot / Garbute[g] (1353 і 1398 гады)[17], Gerkin[h] (1326 год)[8], Girman / German[i] (1352 і 1405 гады)[21], Germer[j][14], Girwyn / Gerwin[k][24], Wissegar[l] (1338, 1339, 1354 і 1360 гады)[28][29]. У 1656 годзе ў Каралявецкім унівэрсытэце навучаўся Joannes Gerra, Marggrabova-Borussus[30].

У Беластоку адзначалася германскае прозьвішча Геранці: Clavdius Gieranti[m] (1730 год)[32].

Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: curia Gery alias Staryny (13 студзеня 1460 году)[33]; два чоловеки… на имя Данюша Кгировича (24 чэрвеня 1508 году)[34]; покупил в бояр и в людеи Виленского повета… два чоловеки его отчизных на имя Данюша Кгировича (8 лютага 1514 году)[35]; woyth Zdan Kyer… Zdan Kyerowycz… Zdanu Kyeru (1552—1555 гады)[36]; Klim Gira (1593 год)[37]; Derewnia Michieykowa… Barys Gierowicz… Chila Gierowicz (1654 год)[38]; Jakub Kier… Iwan Kier (1738 год)[39]; Gierowicze… Gariszki (1744 год)[40]; Franciszek Gierycz (1745 год)[41]; Catharina Kierowiczowa (2 кастрычніка 1782 году)[42][n].

Носьбіты

рэдагаваць

Гіры (Giro) — літоўскія шляхецкія роды зь Вільні і ваколіцаў Лынтупаў і Сьвянцянаў[70][71].

Кярэвічы (Kierewicz) і Кірэвічы (Kirewicz) — літоўскія шляхецкія роды зь Вільні і Віленскага павету[72].

На 1900—1910 гады існаваў фальварак Гіраўшчына ў Амсьціслаўскім павеце Магілёўскай губэрні[73][74].

Вёскі з назвай Гіравічы існуюць на гістарычных Ашмяншчыне і Меншчыне, з назвай Гіры — на гістарычных Віленшчыне і Ашмяншчыне.

Заўвагі

рэдагаваць
  1. ^ Польска-летувіская аўтарка Юстына Вальковяк прызнае брак адэкватнага тлумачэньня іменнай асновы -кір- зь летувіскай мовы, для іменных асноваў -гір- і -гірт- за найбольш адэкватнае прызнае gìrti 'піць', а для іменнай асновы -кер- — kerė́ti 'чараваць', keraĩ 'чары' або keróti 'добра расьці, пашырацца'[4] (не адзначаючы, аднак, часу першай фіксацыі адпаведных словаў і іх значэньняў у летувіскіх слоўніках)
  2. ^ Адзначалася германскае імя Gerecke (Gierke)[7]
  3. ^ Адзначалася германскае імя Geron[10]
  4. ^ Адзначалася германскае імя Gerutha[12][13]
  5. ^ Адзначалася германскае імя Gierasch[15]
  6. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Garin (Gerin)[16]
  7. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Gerboto[18]
  8. ^ Адзначалася германскае імя Gerken[19]
  9. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя German[20]
  10. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Germer[22]
  11. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Gerwin (Girwin)[23]
  12. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Uuisager[25] (Wisager[26], *Wisigar[27])
  13. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Girand (Gerenta)[31]
  14. ^ Таксама:
    • Геран, Гіран (адзначаліся старажытныя германскія імёны Geronius[43] і Keranus[44]): у актах Вялікага Княства Літоўскага ўпаміналася сяло Гіраны каля Рэтава[45], на гістарычнай Ашмяншчыне існуе вёска Геранёны;
    • Гірбіт (адзначалася старажытнае германскае імя Kerpato[46]): Girbyttowny (1671—1681 гады)[47];
    • Гергут: die Samayten vorzerte Gergutthen (29 сьнежня 1399 году)[48];
    • Гіргейла, Гергел, Гергель, Гіргель: земли Кгиркгейловъщины (6 чэрвеня 1532 году)[49], Woyta Girgiela (1616 год)[50], Федоръ Кгеркгел (1649 год)[51], Gergieliczowna (1804 год)[52], у Польшчы адзначаецца прозьвішча Гергелевіч (Giergielewicz)[53];
    • Гіргіл: а Станка Кгиргиловича (сьнежань 1534 году)[54], у Польшчы адзначаецца прозьвішча Гергілевіч (Giergilewicz)[53];
    • Кергаўт: Nicolaus Kergowt (1670 год)[55], Anna Kergowdowa (1671 год)[55];
    • Герман (адзначалася старажытнае германскае імя German[56]): Gejbo-Germanowicz (1913 год)[57], Германовічы (Germanowicz) гербаў Юноша і Жнін — літоўскі шляхецкі род, які меў маёнткі на Віленшчыне[58];
    • Герстут: людей въ Езненъской волости… а Кгерстута з детми (сьнежань 1534 году)[59];
    • Гержад, Кіржад, Герзад: Киржод (1537 год)[60], Блажеи Кгиръжодовичъ (1565 год)[61], Andrzej Gerzod… Jan Gierzod na miejscu rodzica swego Stanisława Gierzoda… Michał Gierzod… Mikołaj Gierzod… Jan Gierzod (1667 год)[62], pani Gierzedowiczowey… pani Gierzodowiczowey (1784 год)[63];
    • Герсуд, Гірсуд: cum Agnethæ Baniunowa de Gersudy (1697 год)[64], Girsudy (1744 год)[65]

Крыніцы

рэдагаваць
  1. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 573.
  2. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule. T. III: Les noms de personnes contenus dans les noms de lieux. — Paris, 1985. P. 319—320.
  3. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 98.
  4. ^ Walkowiak J. B. Litewskie nazwiska Polaków: słownik etymologiczno-frekwencyjny. — Poznań, 2019. S. 22—23.
  5. ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 7: Suplement. Rozwiązanie licznych zagadek staropolskiej antroponimii. — Kraków, 2002. S. 214.
  6. ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 67.
  7. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 573.
  8. ^ а б Pierson W. Altpreußischer Namenkodex // Zeitschrift für Preußische Geschichte und Landeskunde. — Berlin, 1873. S. 505.
  9. ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 31.
  10. ^ Barber H. British Family Names: Their Origin and Meaning, with Lists of Scandinavian, Frisian, Anglo-Saxon and Norman Names. — Longon, 1894. P. 59.
  11. ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 28, 32.
  12. ^ Nielsen O. Olddanske personnavne. — Kjøbenhavn, 1883. S. 29.
  13. ^ Горенко О. Антропонімічний вимір постмодерної літератури. Монографія. — Берегове-Ужгород, 2020. С. 63.
  14. ^ а б в Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 32.
  15. ^ Eule R. Germanische und fremde Personennamen als heutige deutsche Familiennamen // Festschrift zu dem fünfzigjährigen jubiläum des Friedrichs-realgymnasiums in Berlin. — Berlin, 1900. S. 31.
  16. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 573, 601.
  17. ^ а б Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 28.
  18. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 577.
  19. ^ Gottschald M. Deutsche Namenkunde: Unsere Familiennamen nach ihrer Entstehung und Bedeutung. — Berlin, 1971. S. 286.
  20. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 582.
  21. ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 31, 33.
  22. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 583.
  23. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 588.
  24. ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 33.
  25. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 228.
  26. ^ Nègre E. Toponymie générale de la France. Vol. 2. — Genève, 1991. P. 757.
  27. ^ Gottschald M. Deutsche Namenkunde: Unsere Familiennamen nach ihrer Entstehung und Bedeutung. — Berlin, 1982. S. 522.
  28. ^ Pierson W. Altpreußischer Namenkodex // Zeitschrift für Preußische Geschichte und Landeskunde. — Berlin, 1873. S. 737.
  29. ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 119.
  30. ^ Die matrikel der Universität Königsberg i. Pr. Bd. 1: Die Immatrikulationen von 1544—1656. — Leipzig, 1910. S. 551.
  31. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 574.
  32. ^ Dacewicz L. Antroponimia Białegostoku w XVII—XVIII wieku. — Białystok, 2001. S. 115.
  33. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 1: 1387—1468. — Kraków, 1932. S. 259.
  34. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 8 (1499—1514). — Vilnius, 1995. P. 261—262.
  35. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 9 (1511—1518). — Vilnius, 2002. P. 223—224.
  36. ^ Писцовая книга Пинского и Клецкого княжеств, составленная Пинским старостою Станиславом Хвальчевским в 1552—1555 г. — Вильна, 1884. С. 197, 206.
  37. ^ Ochmański J. Ludność litewska we włości obolce na białorusi wschodniej w XIV—XVI wieku // Acta Baltico-Slavica. T. 5, 1967. S. 154.
  38. ^ Археографический сборник документов, относящихся к истории Северо-западной Руси. Т. 14. — Вильна, 1904. С. 16.
  39. ^ Историко-юридические материалы, извлеченные из актовых книг губерний Витебской и Могилевской, хранящихся в Центральном архиве в Витебске. Вып. 27. — Витебск, 1898. С. 169.
  40. ^ Diecezja Wileńska, 1744, Pawet, 20 лютага 2011 г.
  41. ^ Biolik M. Imiona poddanych klasztoru wigierskiego z 1745 roku // Prace Językoznawcze. Z. 10, 2008. S. 11.
  42. ^ Stakliškių Švč. Trejybės bažnyčia, 1782 m. mirties įrašai, Nepriklausomas virtualus archyvas GENMETRIKA
  43. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 101.
  44. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 574.
  45. ^ Indeks alfabetyczny miejscowości dawnego wielkiego Księstwa Litewskiego: A—K (Abakanowicze — Kujany). Wilno, 1929. S. 191.
  46. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 575.
  47. ^ Zinkevičius Z. Lietuvių antroponimika: Vilniaus lietuvių asmenvardžiai XVII a. pradžioje. — Vilnius, 1977. P. 143.
  48. ^ Das Marienburger Tresslerbuch der Jahre 1399—1409. — Königsberg, 1896. S. 60.
  49. ^ Беларускі архіў. Т. 2. — Менск, 1928. С. 90.
  50. ^ Walkowiak J. Współczesne nazwiska Polaków o możliwej genezie litewskiej nieobecne w LPŽ, poświadczone w kartotece antroponimicznej LKI // Onomastica (Wrocław). T. 64, 2020. S. 216.
  51. ^ Реєстр Війська Запорозького 1649 року. — К., 1995. С. 407.
  52. ^ Indeks nazwisk rodziców dzieci urodzonych w parafii (Nowe) Daugieliszki w latach 1800—1814
  53. ^ а б Walkowiak J. B. Litewskie nazwiska Polaków: słownik etymologiczno-frekwencyjny. — Poznań, 2019. S. 121.
  54. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 227 (8) (1533—1535). — Vilnius, 1999. P. 149.
  55. ^ а б Sinkevičiūtė D. Dėl nesutrumpėjusių dvikamienių asmenvardžių kamieno gaud- variantų lietuvių kalboje // Baltistica. T. 48, Nr. 1 (2013). P. 122.
  56. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 582.
  57. ^ Parafia niemenczyńska w 1913 r., Genealogia Wileńszczyzny
  58. ^ Ciechanowicz J. Rody rycerskie Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 3. — Rzeszów, 2001. S. 41.
  59. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 227 (8) (1533—1535). — Vilnius, 1999. P. 149.
  60. ^ Mackavičius A. Žemaitijos valsčių surašymas 1537—1538 m. — Vilnius, 2003. P. 204.
  61. ^ Popisy wojskowe pospolitego ruszenia Wielkiego Księstwa Litewskiego (1524—1566). — Białystok, 2018. S. 268.
  62. ^ Błaszczyk G. Herbarz szlachty żmudzkiej. T. 2. — Warszawa, 2015. S. 82—83.
  63. ^ Opisy parafii diecezji wileńskiej z 1784 roku. T. 2: Dekanat Mińsk. — Białystok, 2009. S. 145.
  64. ^ Kryniczyn lata 1697—1703 rejestr chrztów kościelnych
  65. ^ Diecezja Wileńska, 1744, Pawet, 20 лютага 2011 г.
  66. ^ Яўген Анішчанка, Велле инвентарь 1608 г. Полоцкое воеводство, Архіў гісторыка Анішчанкі, 25 жніўня 2017 г.
  67. ^ Яўген Анішчанка, Чашники инвентарь 1632 г., Архіў гісторыка Анішчанкі, 8 сьнежня 2018 г.
  68. ^ Яўген Анішчанка, Чашники 1633 г. инвентарь в Полоцком воеводстве(недаступная спасылка), Архіў гісторыка Анішчанкі, 25 лютага 2016 г.
  69. ^ Яўген Анішчанка, инвентарь Эйшишского староства 1775 г., Архіў гісторыка Анішчанкі, 5 сьнежня 2015 г.
  70. ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2016. S. 500.
  71. ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2022. S. 81.
  72. ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2016. S. 567, 569.
  73. ^ Słownik geograficzny... T. XV, cz. 1. — Warszawa, 1900. S. 558.
  74. ^ Список населенных мест Могилевской губернии. — Могилев, 1910. С. 89.
Атрымана з «https://be-tarask.wikipedia.org/w/index.php?title=Гера_(мужчынскае_імя)&oldid=2582381»