Вікіпэдыя

Віс

Віс (Вісь, Віж), Віса — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча.

Віс
лац. Vis
Wis
Паходжаньне
Мова(-ы) германскія
Іншыя формы
Варыянт(ы) Вісь, Віж, Віса
Вытворныя формы Войша
Зьвязаныя імёны Вішэка, Вішэла, Вісень / Вісун, Вішынт, Вісбар, Вісівальд, Вісьвіда, Вісьвіл, Вісгайла, Вісігаўд, Вісігер, Вісігерд, Вісігін, Візгінт, Вісконт, Вісад, Вісман, Вісьміл, Вішымут, Віснар, Вісімонт
Альвіс
Зьвязаныя артыкулы
якія пачынаюцца з «Віс»

Паходжаньне

рэдагаваць
Асноўны артыкул: Імёны ліцьвінаў

Віс або Віса, пазьней Вайса (Wis, Wiso, Weise) — імя германскага паходжаньня[1]. Іменная аснова -віс- (-віз-, -веш-) паходзіць ад гоцкага wis 'мудры, абазнаны'[2][a]. Сярод ліцьвінаў бытавалі імёны Вішэка (Вішка), Вішэла (Весіла, Везела), Вісень, Вісун, Вішынт, Вісбар, Вісівальд, Вісьвіда, Вісігаўд, Вісігер, Вісігерд, Вісігін (Вісакін), Вісконт, Вісман, Вісімонт (Вісімунт, Візмунт), Вішымут, Віснар, Вісад (Вішад). Адзначаліся германскія імёны Wiseko (Wischke), Wisilo (Wizilo, Wisel), Wisen, Wisun, Wisint, Wisbar, Wiswald, Wisvida, Wisogoz, Wisger, Visigerd, Visekin, Wisagund, Wisman, Wisemund (Wizmunt), Vismuot, Visnar, Wisad. Апроч таго, існуе іменная аснова -войш-, якая можа паходзіць ад асновы -віс-[5][6].

У Прусіі бытавалі імёны: Wisse, Wisseke / Wyske[b] (1346 і 1354 гады)[9], Wissen[c] (1385 год)[9], Wissalge / Wisselge (1373 год), Wissebir / Wissebar[d] (1417 і 1419 гады), Wyssebit[e] (1368 год), Wissedar (1400 год), Wissegar[f] (1338, 1339, 1354 і 1360 гады)[9], Wyssegaw (1373 год), Wissegaude[g] (1299 год)[17], Wisseged / Wissegede / Wyssegeth / Conrad Wyssegede (1339, 1347), Conrad Wyssegeyde / Wissageide (1320 і 1367 гады), Wiskant[h] (1361 год)[9], Wisseluth / Wissalute / Wisselut (1328, 1361 і 1407 гады), Wyssemanth[i] (1351 год), Wissemire / Wissameire[j] (1350, 1377 і 1384 гады)[19], Wissemunt[k], Wissenar / Wyssenor[l], Wissewil / Wissawil / Wyssewel / Wissewille[m] (1316, 1336, 1354 і 1361 гады), Wissewit[n], Aldewisse[o] (1409 год), Gawdeways / Gaudois / Gawdewis[p] (1371 і 1384 гады), Perwysse / Perwis / Perwisse[q] (1325, 1350 і 1383 гады)[26].

У Смаленску ў XII ст. адзначалася германскае (паўночнагерманскае) імя Viskarr (< Visgeirr)[27].

Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: Некрашъ Висовичъ (1494 год, 19 студзеня 1526 году)[28]; Domas Wisiewicz… Stasz Wisiewic… Jan Wisiewicz (1558 год)[29]; Wiss (1671—1681 гады)[30]; Wisiewicze (1744 год)[31]; Piotr Wis, ogrodnik (24 ліпеня 1758 году)[32][r].

Носьбіты

рэдагаваць

Віжы (Wiż) — літоўскі шляхецкі род з Ашмянскага павету[60].

У актах Вялікага Княства Літоўскага ўпаміналіся маёнткі Вісы ў Віленскім ваяводзтве і Вішова (Вишово) у Слонімскім павеце[61].

На 1906 год існавалі вёскі Вялікія і Малыя Вішы ў Рэжыцкім павеце Віцебскай губэрні[62].

На гістарычнай Аршаншчыне існуе вёска Вішоў, на гістарычнай Слонімшчыне — Вішава.

Заўвагі

рэдагаваць
  1. ^ Польска-летувіская аўтарка Юстына Вальковяк прызнае за найбольш адэкватнае тлумачэньне іменнай асновы -віс- зь летувіскай мовы vìsas 'увесь'[3] (упершыню фіксуецца ў слоўніку Канстанціна Шырвіда[4])
  2. ^ Адзначалася германскае імя Wieseke[7] (Wischke[8])
  3. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Wisin[10]
  4. ^ Адзначалася германскае імя Wisbar[8]
  5. ^ Адзначалася германскае імя Wisibad[11]
  6. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Uuisager[12] (Wisager[13], *Wisigar[14])
  7. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Вісагаўд (Wisogoz[15], у гэтай зафіксаванай у крыніцах форме адбыўся пераход gaud у goz)[16]
  8. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Wisagund[11]
  9. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Wismandus[12]
  10. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Visimar, пазьнейшае Wismer[18]
  11. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Wisemund[18]
  12. ^ Адзначалася германскае імя Visnar (Wisner, Wisener)[20]
  13. ^ Адзначалася германскае імя Uesuili[21]
  14. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Wiswith[22]
  15. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Haldowis[23]
  16. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Gauduis[24]
  17. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Berois[25]
  18. ^ Таксама:
    • Вісід: чоловекомъ… Миколаицемъ Висидовичомъ (23 жніўня 1533 году)[33];
    • Вісут: люди нашы Городенъское волости… Родка Висутевича, Дашка Висутевича (1 студзеня 1519 году)[34]
    • Вісалг (у гістарычным германскім арэале адзначалася імя Alguis[35]): Кгинивилу Висолкговичу Медницкому у-в Оболцех три следы пустых[36], а Висалкга кузнеца[37] (1440—1492 гады);
    • Вісбарт (адзначалася германскае імя Wisbert[38]): Łucja Wyzybert (1825 год)[39], на тэрыторыі цяперашняй Летувы фіксавалася прозьвішча Вісбарт у летувізаванай форме[40];
    • Візберг (адзначалася старажытнае германскае імя Guisperga[11]): Ганна Візбергава (Визбергова) — мяшчанка з ваколіцаў Кейданаў, якая мела ў валоданьні зямлю на 1882 год[41]
    • Візьбір (адзначалася германскае імя Wisbar[8]): Петръ Визбировичъ (1528 год)[42];
    • Візбут: Вилеико Визбутович… Мацел Визбутович… Петко Визбутович (1537—1538 гады)[43], wies Wizbuty (12 чэрвеня 1673 году)[44];
    • Вісьвік: чоловекъ Висвикъ (20 чэрвеня 1413—1424 гадоў[45] паводле выпісу 30 студзеня 1607 году)[46];
    • Вісвойна: тая Котерына Висвойнавая а Онаровича мела одного сына (13 траўня 1490 году)[47], Stanisław Butkiewicz Wiswoyn (1667 год)[48];
    • Вісар (адзначалася старажытнае германскае імя Wisheri[18], Wiserus[49]): до урочища Висара… одъ того Висара (18 чэрвеня 1601 году)[50], Wisory (1744 год)[31];
    • Візерд (адзначалася старажытнае германскае імя Wisheard[51]): у перапісу харугваў 1421 году ўпамінаецца баярын Візерд[52];
    • Вісьмін (адзначалася германскае імя Wisman[18]): чоловеки… Матея Висминовича а Монъка Висминовича (12 траўня 1523 году)[53], Ян Висминович (1537 год)[54], врадника тутошнего Воитеха Висмина (20 студзеня 1600 году)[55], у XVI ст. існавала «зямля» Вісьмінішкі (Висминишки) у Жамойцкім старостве[56]
    • Вішрад (адзначалася германскае імя Guisredi[57], *Wisiredus[58]): у гістарычнай Прусіі існуе вёска Вішрад

Крыніцы

рэдагаваць
  1. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1622.
  2. ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 17.
  3. ^ Walkowiak J. B. Litewskie nazwiska Polaków: słownik etymologiczno-frekwencyjny. — Poznań, 2019. S. 24.
  4. ^ vi̇̀sas, Lietuvių kalbos žodynas
  5. ^ Schmittlein R. Toponymes finnois et germaniques en Lituanie // Revue internationale d’onomastique. Nr. 2, 1948. P. 101, 102.
  6. ^ Schmittlein R. Les noms d’eau de la Lituanie (suite) // Revue internationale d’onomastique. Nr. 3, 1964. P. 167.
  7. ^ Heintze A. Die deutschen Familien-Namen, geschichtlich, geographisch, sprachlich. — Halle, 1903. S. 262.
  8. ^ а б в Eule R. Germanische und fremde Personennamen als heutige deutsche Familiennamen // Festschrift zu dem fünfzigjährigen jubiläum des Friedrichs-realgymnasiums in Berlin. — Berlin, 1900. S. 64.
  9. ^ а б в г Pierson W. Altpreußischer Namenkodex // Zeitschrift für Preußische Geschichte und Landeskunde. — Berlin, 1873. S. 737.
  10. ^ Gamillscheg E. Romania Germanica. Bd. 1: Zu den ältesten Berührungen zwischen Römern und Germanen, Die Franken. — Berlin, 1970. S. 59.
  11. ^ а б в Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1623.
  12. ^ а б Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 228.
  13. ^ Nègre E. Toponymie générale de la France. Vol. 2. — Genève, 1991. P. 757.
  14. ^ Gottschald M. Deutsche Namenkunde: Unsere Familiennamen nach ihrer Entstehung und Bedeutung. — Berlin, 1982. S. 522.
  15. ^ Lewy E. Die altpreussischen Personennamen. — Breslau, 1904. S. 66.
  16. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 609—610.
  17. ^ Urkundenbuch des Bisthums Samland. — Leipzig, 1891. S. 102.
  18. ^ а б в г Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1624.
  19. ^ Pierson W. Altpreußischer Namenkodex // Zeitschrift für Preußische Geschichte und Landeskunde. — Berlin, 1873. S. 737.
  20. ^ Deutscher Familiennamenatlas. Bd. 4. — Berlin; Boston, 2013. S. 872—873.
  21. ^ El Nombre de los Antepasados: Toponimia Gallega de Origen Antroponímico (I v2.0), Celtiberia.net — Prehistoria, Protohistoria e Historia antigua
  22. ^ Briggs K. An index to personal names in English place-names. — Nottingham, 2023. P. 296.
  23. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 64.
  24. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 621.
  25. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 266, 1622.
  26. ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 12, 29, 76, 119—120.
  27. ^ Мельникова Е. А. Скандинавские рунические надписи: Новые находки и интерпретации. Тексты, перевод, комментарий. — М., 2001. С. 208.
  28. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 224 (4) (1522—1530). — Vilnius, 1997. P. 191.
  29. ^ Писцовая книга Гродненской экономии с прибавлениями, изданная Виленской Комиссией для разбора древних актов. Ч. 1. — Вильна, 1881. С. 353, 368, 428.
  30. ^ Zinkevičius Z. Lietuvių antroponimika: Vilniaus lietuvių asmenvardžiai XVII a. pradžioje. — Vilnius, 1977. P. 219.
  31. ^ а б Diecezja Wileńska, 1744, Pawet, 20 лютага 2011 г.
  32. ^ Акты издаваемые Виленской комиссией для разбора древних актов. Т. 35. — Вильна, 1910. С. 76.
  33. ^ Акты, отно­ся­щи­е­ся к исто­рии Запад­ной Рос­сии. Вып. 2. 18‑я и 32 кни­ги запи­сей Литовской мет­ри­ки: Мет­ри­ка коро­ле­вы Боны. — Москва, 2018. С. 163.
  34. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 11 (1518—1523). — Vilnius, 1997. P. 75.
  35. ^ Noms de femmes relevés dans les divers cartulaires étudiés // Genèse médiévale de l'anthroponymie moderne. Tome II-2 : Persistances du nom unique. — Tours, 1992. P. 231—242.
  36. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 27.
  37. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 49.
  38. ^ Kempe H. Was ist deutsch an den Deutschen oder vom Ursprung der Deutschen und ihrer Sprache // Tannenberg-Jahrbuch, 1938. S. 14.
  39. ^ Ławków, Geneteka baza Polskiego Towarzystwa Genealogicznego
  40. ^ Lietuvių pavardžių žodynas. T. 2. — Vilnius, 1989. P. 1232.
  41. ^ Алфавитный список землевладельцев Ковенской губернии. — Ковна, 1882. С. 56.
  42. ^ Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кн. 523. — Менск, 2003. С. 161.
  43. ^ Mackavičius A. Žemaitijos valsčių surašymas 1537—1538 m. — Vilnius, 2003. P. 50, 63, 234.
  44. ^ Lietuvos inventoriai XVII a. — Vilnius, 1962. P. 193.
  45. ^ Saviščevas E. Polityka nadań wielkich książąt litewskich na Żmudzi w pierwszej połowie XV wieku // Prace historyczne 141, z. 2 (2014). S. 499.
  46. ^ Jablonskis K. Nauji Vytauto laikotarpio aktai // Praeitis. T. 2. — Kaunas, 1933. P. 386.
  47. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 225 (6) (1528—1547). — Vilnius, 1995. P. 173.
  48. ^ Błaszczyk G. Herbarz szlachty żmudzkiej. T. 6. — Warszawa, 2016. S. 193.
  49. ^ Adams K. Considérations nouvelles sur les plus anciens noms germaniques d’origine septentrionale en Catalogne au neuvième et au dixième siècles: le témoignage des documents de l’Archivo Condal de Barcelone // Revue internationale d'onomastique. Nr. 2, 1969. P. 84.
  50. ^ Акты издаваемые Виленской археографической комиссией. Т. 11. — Вильна, 1880. Т. 11. — Вильна, 1880. С. 68.
  51. ^ Searle W. G. Onomasticon anglo-saxonicum. — Cambrigde, 1897. P. 502.
  52. ^ Архив Юго-Западной России. Ч. 7, т. 1. — Киев, 1886. С. 47.
  53. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 12 (1522—1529). — Vilnius, 2001. P. 220.
  54. ^ Mackavičius A. Žemaitijos valsčių surašymas 1537—1538 m. — Vilnius, 2003. P. 51.
  55. ^ Istorijos archyvas. T. 1: XVI amžiaus Lietuvos inventoriai. — Kaunas, 1934. P. 539.
  56. ^ Спрогис И. Я. Географический словарь древней Жомойтской земли XVI столетия. — Вильна, 1888. С. 56.
  57. ^ Kremer D. Die Germanischen Personennamen in Katalonien // Estudis romànics. Nr. 14, 1972. S. 232.
  58. ^ Piel J. M., Kremer D. Hispano-gotisches Namenbuch. Der Niederschlag des Westgotischen in den alten und heutigen Personen- und Ortsnamen der Iberischen Halbinsel. — Heidelberg, 1976. S. 289.
  59. ^ Katalog testamentów z krakowskich ksiąg miejskich do 1550 roku. — Warszawa, 2017. S. 41.
  60. ^ Polska encyklopedja szlachecka. T. 12. — Warszawa, 1938. S. 171.
  61. ^ Indeks alfabetyczny miejscowości dawnego wielkiego Księstwa Litewskiego: A—K (Abakanowicze — Kujany). Wilno, 1929. S. 157, 160.
  62. ^ Список населенных мест Витебской губернии. Витебск, 1906. С. 345.
Атрымана з «https://be-tarask.wikipedia.org/w/index.php?title=Віс&oldid=2590260»