Вікіпэдыя

Віс

Віс (Вісь, Віж), Віса — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча.

Віс
лац. Vis
Wis
Паходжаньне
Мова(-ы) германскія
Іншыя формы
Варыянт(ы) Вісь, Віж, Віса
Зьвязаныя імёны Вішэка, Вішэла, Вісень / Вісун, Вішынт, Вісбар, Вісівальд, Вісгайла, Вісігаўд, Вісігер, Вісігерд, Вісігін, Візгінт, Вісконт, Вісад, Вісман, Вісьміл, Вішымут, Вісімонт
Альвіс
Зьвязаныя артыкулы
якія пачынаюцца з «Віс»

Паходжаньне рэдагаваць

Асноўны артыкул: Імёны ліцьвінаў

Віс або Віса (Wis, Wiso) — імя германскага паходжаньня[1]. Іменная аснова -віс- (-віз-, -веш-) паходзіць ад гоцкага wis 'мудры, абазнаны'[2]. Сярод ліцьвінаў бытавалі імёны Вішэка (Вішка), Вішэла (Весіла, Везела), Вісень, Вісун, Вішынт, Вісбар, Вісівальд, Вісігаўд, Вісігер, Вісігерд, Вісігін (Вісакін), Вісконт, Вісман, Вісімонт (Вісімунт, Візмунт), Вішымут, Вісад (Вішад). Адзначаліся германскія імёны Wieseke (Wischke), Wisilo (Wizilo, Wisel), Wisin, Wisun, Wisint, Wisbar, Wisaldus, Wisogoz, Wisger, Wisigard (Wisgeard), Visekin, Wisagund, Wisman, Wisemund (Wizmunt), Vismuot, Wisad. Апроч таго, існуе іменная аснова -войш-, якая можа паходзіць ад асновы -віс-[3][4].

У Прусіі бытавалі імёны Wisse[5], Wisseke / Wyske[a] (1346 і 1354 гады)[8][5], Wissen[b] (1385 год)[8], Wissebir / Wissebar[c] (1417 і 1419 гады)[5], Wissegar[d] (1338, 1339, 1354 і 1360 гады)[8][5], Wissegaude[e] (1299 год)[15], Wiskant[f] (1361 год)[8], Wyssemanth[g] (1351 год)[17], Wissemire / Wissameire[h] (1350, 1377 і 1384 гады)[5][19], Wissemunt[i][17], Aldewisse[j] (1409 год)[22], Gaudois / Gawdewis[k] (1384 год)[24], Perwysse / Perwis / Perwisse[l] (1325, 1350 і 1383 гады)[26].

У Смаленску ў XII ст. адзначалася германскае (паўночнагерманскае) імя Viskarr (< Visgeirr)[27].

Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: Некрашъ Висовичъ (1494 год, 19 студзеня 1526 году)[28]; Domas Wisiewicz… Stasz Wisiewic… Jan Wisiewicz (1558 год)[29]; Wisiewicze (1744 год)[30]; Piotr Wis, ogrodnik (24 ліпеня 1758 году)[31][m].

Носьбіты рэдагаваць

Віжы (Wiż) — літоўскі шляхецкі род з Ашмянскага павету[47].

У актах Вялікага Княства Літоўскага ўпаміналіся маёнткі Вісы ў Віленскім ваяводзтве і Вішова (Вишово) у Слонімскім павеце[48].

На 1906 год існавалі вёскі Вялікія і Малыя Вішы ў Рэжыцкім павеце Віцебскай губэрні[49].

На гістарычнай Аршаншчыне існуе вёска Вішоў, на гістарычнай Слонімшчыне — Вішава.

Заўвагі рэдагаваць

  1. ^ Адзначалася германскае імя Wieseke[6] (Wischke[7])
  2. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Wisin[9]
  3. ^ Адзначалася германскае імя Wisbar[7]
  4. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Uuisager[10] (Wisager[11], *Wisigar[12])
  5. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Вісагаўд (Wisogoz[13], у гэтай зафіксаванай у крыніцах форме адбыўся пераход gaud у goz)[14]
  6. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Wisagund[16]
  7. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Wismandus[10]
  8. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Visimar, пазьнейшае Wismer[18]
  9. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Wisemund[20]
  10. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Haldowis[21]
  11. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Gauduis[23]
  12. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Berois[25]
  13. ^ Таксама:
    • Вісід: чоловекомъ… Миколаицемъ Висидовичомъ (23 жніўня 1533 году)[32];
    • Вісалг: Кгинивилу Висолкговичу Медницкому у-в Оболцех три следы пустых[33], а Висалкга кузнеца[34] (1440—1492 гады);
    • Візьбір: Петръ Визбировичъ (1528 год)[35];
    • Візбут: wies Wizbuty (12 чэрвеня 1673 году)[36];
    • Вішвід (адзначалася імя Wisvida, якое разглядаюць як форму старажытнага германскага імя Wisibadus[37]): боярина вилькомирского Юря Вишъвидовича (25 верасьня 1536 году)[38], Stanislaw Wisvido (1563 год)[39];
    • Вісьвіл: Петръ Висвиловичъ (1528 год)[40];
    • Вісвойна: тая Котерына Висвойнавая а Онаровича мела одного сына (13 траўня 1490 году)[41], Stanisław Bntkiewicz Wiswoyn (1667 год)[42];
    • Вісар (адзначалася старажытнае германскае імя Wisheri[43]): Wisory (1744 год)[30];
    • Віснар: людемъ нашимъ Мерецъкого повета… а Петку Виснаровичу (люты 1510 году)[44];
    • Вішрад (адзначалася германскае імя Guisredi[45]): у гістарычнай Прусіі існуе вёска Вішрад

Крыніцы рэдагаваць

  1. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1622.
  2. ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 17.
  3. ^ Schmittlein R. Toponymes finnois et germaniques en Lituanie // Revue internationale d’onomastique. Nr. 2, 1948. P. 101, 102.
  4. ^ Schmittlein R. Les noms d’eau de la Lituanie (suite) // Revue internationale d’onomastique. Nr. 3, 1964. P. 167.
  5. ^ а б в г д Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 119.
  6. ^ Heintze A. Die deutschen Familien-Namen, geschichtlich, geographisch, sprachlich. — Halle, 1903. S. 262.
  7. ^ а б Eule R. Germanische und fremde Personennamen als heutige deutsche Familiennamen // Festschrift zu dem fünfzigjährigen jubiläum des Friedrichs-realgymnasiums in Berlin. — Berlin, 1900. S. 64.
  8. ^ а б в г Pierson W. Altpreußischer Namenkodex // Zeitschrift für Preußische Geschichte und Landeskunde. — Berlin, 1873. S. 737.
  9. ^ Gamillscheg E. Romania Germanica. Bd. 1: Zu den ältesten Berührungen zwischen Römern und Germanen, Die Franken. — Berlin, 1970. S. 59.
  10. ^ а б Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 228.
  11. ^ Nègre E. Toponymie générale de la France. Vol. 2. — Genève, 1991. P. 757.
  12. ^ Gottschald M. Deutsche Namenkunde: Unsere Familiennamen nach ihrer Entstehung und Bedeutung. — Berlin, 1982. S. 522.
  13. ^ Lewy E. Die altpreussischen Personennamen. — Breslau, 1904. S. 66.
  14. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 609—610.
  15. ^ Urkundenbuch des Bisthums Samland. — Leipzig, 1891. S. 102.
  16. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1623.
  17. ^ а б Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 120.
  18. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1624.
  19. ^ Pierson W. Altpreußischer Namenkodex // Zeitschrift für Preußische Geschichte und Landeskunde. — Berlin, 1873. S. 737.
  20. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1624.
  21. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 64.
  22. ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 12.
  23. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 621.
  24. ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 29.
  25. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 266, 1622.
  26. ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 76.
  27. ^ Мельникова Е. А. Скандинавские рунические надписи: Новые находки и интерпретации. Тексты, перевод, комментарий. — М., 2001. С. 208.
  28. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 224 (4) (1522—1530). — Vilnius, 1997. P. 191.
  29. ^ Писцовая книга Гродненской экономии с прибавлениями, изданная Виленской Комиссией для разбора древних актов. Ч. 1. — Вильна, 1881. С. 353, 368, 428.
  30. ^ а б Diecezja Wileńska, 1744, Pawet, 20 лютага 2011 г.
  31. ^ Акты издаваемые Виленской комиссией для разбора древних актов. Т. 35. — Вильна, 1910. С. 76.
  32. ^ Акты, отно­ся­щи­е­ся к исто­рии Запад­ной Рос­сии. Вып. 2. 18‑я и 32 кни­ги запи­сей Литовской мет­ри­ки: Мет­ри­ка коро­ле­вы Боны. — Москва, 2018. С. 163.
  33. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 27.
  34. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 49.
  35. ^ Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кн. 523. — Менск, 2003. С. 161.
  36. ^ Lietuvos inventoriai XVII a. — Vilnius, 1962. P. 193.
  37. ^ Schonfeld M. Wörterbuch der altgermanischen personen-und völkernamen. — Heidelberg, 1911. S. 268.
  38. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 19 (1535—1537). — Vilnius, 2009. P. 231.
  39. ^ Писцовая книга Гродненской экономии с прибавлениями, изданная Виленской Комиссией для разбора древних актов. Ч. 2. — Вильна, 1882. С. 425.
  40. ^ Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кн. 523. — Менск, 2003. С. 169.
  41. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 225 (6) (1528—1547). — Vilnius, 1995. P. 173.
  42. ^ Błaszczyk G. Herbarz szlachty żmudzkiej. T. 6. — Warszawa, 2016. S. 193.
  43. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1624.
  44. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 25 (1387—1546). — Vilnius, 1998. P. 96.
  45. ^ Kremer D. Die Germanischen Personennamen in Katalonien // Estudis romànics. Nr. 14, 1972. S. 232.
  46. ^ Katalog testamentów z krakowskich ksiąg miejskich do 1550 roku. — Warszawa, 2017. S. 41.
  47. ^ Polska encyklopedja szlachecka. T. 12. — Warszawa, 1938. S. 171.
  48. ^ Indeks alfabetyczny miejscowości dawnego wielkiego Księstwa Litewskiego: A—K (Abakanowicze — Kujany). Wilno, 1929. S. 157, 160.
  49. ^ Список населенных мест Витебской губернии. Витебск, 1906. С. 345.
Атрымана з «https://be-tarask.wikipedia.org/w/index.php?title=Віс&oldid=2505862»