Вікіпэдыя

Даўгайла

Даўгайла (Даўгала, Дагала, Даўгела) — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча.

Даўгайла
лац. Daŭgajła / Daŭhajła
Dagalo
Паходжаньне
Мова(-ы) германскія
Утворанае ад Davo + Galo
Іншыя формы
Варыянт(ы) Даўгала, Дагала, Даўгела
Вытворныя формы Дагела
Зьвязаныя артыкулы
якія пачынаюцца з «Даўгайла»

Паходжаньне

рэдагаваць
Асноўны артыкул: Імёны ліцьвінаў

Дагала або Дэгел (Dagalo, Dæggel[1], Dægel[2][a]) — імя германскага паходжаньня[4]. Іменная аснова -даў(г)- (імёны ліцьвінаў Даўгерд, Даўгер, Даўят; германскія імёны Daugaard, Dauharjis, Dowyatt) паходзіць ад гоцкага daug 'годна', бургундзкага daugjis 'здольны, годны'[5], а аснова -гайл- (-гал-, -гел-) (імёны ліцьвінаў Відзігайла, Інгела, Монтгайла; германскія імёны Widigail, Ingeila, Montigel) — ад гоцкага і бургундзкага gails 'жвавы, свавольны, ганарысты'[6]. Такім парадкам, імя Даўгайла азначае «здольны да жвавасьці»[7].

Адпаведнасьць імя Даўгайла (Даўгіла) германскаму імю Dagilo сьцьвердзіў францускі лінгвіст-германіст Раймонда Шмітляйна, які на падставе шматгадовых дасьледаваньняў прыйшоў да высноваў пра германскае паходжаньне літоўскіх уласных імёнаў[8].

Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: cum Dangel[9], Dawgen[10], Dangel[11] (Daugel[12]; 2 кастрычніка 1413 году); Dawgali vexilliferi Wyłnensis (1 верасьня 1431 году)[13]; Dewgel (15 траўня 1432 году)[14]; Dovgal (15 кастрычніка 1432 году)[15]; Dawgal vexilliseri Wylnensis [sigilla] (20 студзеня 1433 году)[16]; Stanislaus alias Dowgalo (9 красавіка 1437 году)[17]; Dowgal Gyrdowicz (24 чэрвеня 1437 году)[18]; Довкгаило (1440—1492 гады)[19]; Dowgone (Dowgon[12]; 16 красавіка 1444 году)[20]; Andrus Nacz Dowgyalowycz (2 лістапада 1449 году)[21]; дворец Довкгаилов Воишвиловича[22], Довкгаило Воишвиловичъ[23], Докаилу Воишвиловичу Никелева земля пуста[24] (9 лістапада 1449 году); пан Юшко Довгайлович (9 ліпеня 1463 году)[25]; Dawgenis (6 лютага 1481 году)[26]; Довъкгайло (9 чэрвеня 1508 году)[27]; у бояр Ковенского повета… в Римка Ловриновича Довкгоиловича (14 чэрвеня 1514 году)[28]; продалъ былъ Дакгалу Лавеиновичу… Довъкгаилу… Довъкгала… Довъкгале… Довъкгола… Давкгала (28 лютага 1520 году)[29]; Лютко Довкгаиловичъ, Мицъ Довкгаиловичъ (1528 год)[30]; земль пустовъских у повете Ковеньскомъ Румъшыское волости… Довъкгаловъщину (10 лістапада 1529 году)[31]; люди его милости волости Мерецъкое… Богдана Довъкгаловича (3 верасьня 1537 году)[32]; люди его милости волости Мерецъкое… Богдана Довкгяловича (5 верасьня 1537 году)[33]; Судко Довкгалович (1538 год)[34]; а Грыгор Давъкголовичъ (8 верасьня 1539 году)[35]; Родъ Довкгойловъ[36], Станиславъ Довкголевичъ[37] (1567 год); Paulus Daugiella (сакавік — красавік 1656 году)[38]; Dowgołowicz (1755 год)[39]; Marcin Dowgieło (1797 год)[40].

Носьбіты

рэдагаваць

Даўгелевіч (Daugielewicz, Dowgielewicz) і Даўгела (Dovgelo) — прозьвішчы, гістарычна зафіксаваныя на тэрыторыі цяперашняй Летувы[43].

На 1906 год існавала вёска Даўгалы (Доўгалы) у Гарадоцкім павеце Віцебскай губэрні[44].

На гістарычнай Слонімшчыне існуе вёска Даўгялавічы, на гістарычнай Ашмяншчыне — Даўгялаўшчына, на гістарычнай Лідчыне — Даўгялішкі. Назву Даўгялы маюць вёскі на гістарычнай Лідчыне.

Глядзіце таксама

рэдагаваць

Заўвагі

рэдагаваць
  1. ^ Апроч таго, у Вялікабрытаніі адзначалася назва мясцовасьці Dowgalhead[3]

Крыніцы

рэдагаваць
  1. ^ Meineke B. Die Ortsnamen des Кreises Lippe. — Bielefeld, 2010. S. 113.
  2. ^ Briggs K. An index to personal names in English place-names. — Nottingham, 2023. P. 98.
  3. ^ Briggs K. An index to personal names in English place-names. — Nottingham, 2023. P. 104.
  4. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 391.
  5. ^ Gamillscheg E. Romania Germanica. Bd. 3: Die Burgunder, Schlußwort. — Berlin und Leipzig, 1936. S. 112.
  6. ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 17.
  7. ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 22.
  8. ^ Schmittlein R. Toponymes finnois et germaniques en Lituanie // Revue internationale d’onomastique. Nr. 2, 1948. P. 103.
  9. ^ Akta unji Polski z Litwą, 1385—1791. — Kraków, 1932. S. 54.
  10. ^ Akta unji Polski z Litwą, 1385—1791. — Kraków, 1932. S. 57.
  11. ^ Akta unji Polski z Litwą, 1385—1791. — Kraków, 1932. S. 70.
  12. ^ а б Урбан П. Старажытныя ліцьвіны: мова, паходжаньне, этнічная прыналежнасьць. — Менск: 2001. С. 153.
  13. ^ Бучинський Б. Кілька причинків до часів вел. князя Свитригайла (1430—1433) // ЗНТШ. Т. 76. — Львів, 1907. С. 135—136.
  14. ^ Русско-ливонские акты. — СПб, 1868. С. 191.
  15. ^ Akta unji Polski z Litwą, 1385—1791. — Kraków, 1932. S. 81.
  16. ^ Akta unji Polski z Litwą, 1385—1791. — Kraków, 1932. S. 94.
  17. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 1: 1387—1468. — Kraków, 1932. S. 167.
  18. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 1: 1387—1468. — Kraków, 1932. S. 168.
  19. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 19.
  20. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 1: 1387—1468. — Kraków, 1932. S. 206.
  21. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 1: 1387—1468. — Kraków, 1932. S. 222.
  22. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 60.
  23. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 61.
  24. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 65.
  25. ^ Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie. T. 1, 1366—1506. — Lwów, 1887. S. 55.
  26. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 2: 1468—1501. — Kraków, 1939. S. 373.
  27. ^ Архив Юго-Западной России. Ч. 8, т. 4. — Киев, 1907. С. 281—281.
  28. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 9 (1511—1518). — Vilnius, 2002. P. 251.
  29. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 25 (1387—1546). — Vilnius, 1998. P. 228.
  30. ^ Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кн. 523. — Менск, 2003. С. 160.
  31. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 224 (4) (1522—1530). — Vilnius, 1997. P. 365—366.
  32. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 21 (1536—1537). — Vilnius, 2019. P. 193.
  33. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 21 (1536—1537). — Vilnius, 2019. P. 194.
  34. ^ Mackavičius A. Žemaitijos valsčių surašymas 1537—1538 m. — Vilnius, 2003. P. 268.
  35. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 20 (1536—1539). — Vilnius, 2010. P. 282.
  36. ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 721.
  37. ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 1313.
  38. ^ Augusiewicz S. Spis uchodźców z Wielkiego Księstwa Litewskiego w Prusach Książęcych w latach 1655—1656 w zbiorach Geheimes Staatsarchiv Preussicher Kulturbesitz w Berlinie // Komunikaty Mazursko-Warmińskie. Nr. 1 (271), 2011. S. 177.
  39. ^ Sinkevičiūtė D., Račickaja V. Lietuvių dvikamienių vardų kilmės asmenvardžiai ir jų kamienų užrašymo ypatybės Vilniaus naujųjų miestiečių ir laiduotojų 1661—1795 metų sąraše // Archivum Lithuanicum. T. 16, 2014. P. 304.
  40. ^ Bolniki, Geneteka baza Polskiego Towarzystwa Genealogicznego
  41. ^ Ryszard Sys, Właściciele gospodarstw rolnych w woj. wileńskim w latach 1928—1939, publikacje «Pisarza hipotecznego zawarte w Dzienniku Województwa Wileńskiego za lata 1928—1939»
  42. ^ Ryszard Sys, Właściciele gospodarstw rolnych w woj. wileńskim w latach 1928—1939, publikacje «Pisarza hipotecznego zawarte w Dzienniku Województwa Wileńskiego za lata 1928—1939»
  43. ^ Lietuvių pavardžių žodynas. T. 1. — Vilnius, 1985. P. 468, 516.
  44. ^ Список населенных мест Витебской губернии. Витебск, 1906. С. 88.

Літаратура

рэдагаваць
Атрымана з «https://be-tarask.wikipedia.org/w/index.php?title=Даўгайла&oldid=2583499»