Вікіпэдыя

Сунігайла (імя)

Сунігайла (Сунгал), Сангел (Сангал, Зонгал, Жонгал) — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча Сунгайла (Сангайла, Шангайла, Жангайла).

Суніґайла
лац. Sunigajła / Sunihajła
Sunigelo
Паходжаньне
Мова(-ы) германскія
Утворанае ад Sunna + Gelo
Іншыя формы
Варыянт(ы) Сунгал, Сангел, Сунгайла, Сангайла, Сангіл, Шангайла, Жангайла, Жонкайла, Сангал, Зонгал, Жонгал
Зьвязаныя артыкулы
якія пачынаюцца з «Суніґайла»

Паходжаньне

рэдагаваць
Асноўны артыкул: Імёны ліцьвінаў

Сунігела, Сунігел або Сонгіл (Sunigelo[1], Sunigel[2], Suniegellus[3], Sunigelle, Songil[4]) — імя германскага паходжаньня[5]. Іменная аснова -сун- (-сон-) (імёны ліцьвінаў Сунгард, Сонгуць, Сонкін; германскія імёны Sungart, Sunegod, Sunken), паходзіць ад гоцкага sunja 'праўда', sunis 'сапраўдны'[6], а аснова -гайл- (-гал-, -гел-) (імёны ліцьвінаў Відзігайла, Інгела, Монтгайла; германскія імёны Widigail, Ingeila, Montigel) — ад гоцкага і бургундзкага gails 'жвавы, свавольны, ганарысты'[7]. Такім парадкам, імя Сунігайла азначае «сапраўдная жвавасьць»[8].

Адпаведнасьць імя Сунгайла (Сангайла, Сангал) германскаму імю Sangallo сьцьвердзіў францускі лінгвіст-германіст Раймонд Шмітляйн, які на падставе шматгадовых дасьледаваньняў прыйшоў да высноваў пра германскае паходжаньне літоўскіх уласных імёнаў[9].

У Памор’і адзначалася прозьвішча Sunagel[10].

У Прусіі бытавала прозьвішча Sangel[11], у ваколіцах Русі — Sangal (Zangel)[12] і Sangel[13].

Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: Weg von Grodno nach Nowogrodek… Von Kymontendorff iij myle bis czu Lypitschna Sangailsdorf (Паведамленьні аб літоўскіх дарогах)[14]; Sungeyl (23 красавіка 1398 году)[15]; Sungal, houptman czu Cauwen[16], Sungayl, capitaneus in Cawen[17] (12 кастрычніка 1398 году); Sungail (17 жніўня 1404 году)[18]; Sungayl (31 траўня 1409 году)[19]; печать Суньгайлова (1410 год); Hannus andirs Sungail (26 траўня 1410 году)[20]; Sunyglonis (1 лютага 1411 году)[21]; cum genelogia Sunygal castellani Trocensis[22], Sunigal Trocensis castellani[23] (2 кастрычніка 1413 году); Sungael hauptman tzu Kauwen (1419 год)[24]; Sungail Castellano Troczensibus (22 чэрвеня 1421 году)[25]; Sungail Castellano Troczensibus (22 чэрвеня 1421 году)[26]; Johannes Sungal castellanus Trocensis (27 верасьня 1422 году)[27]; Sungal (22 чэрвеня 1431 году)[28]; Сункгайло пан Троцкий[29] (27 верасьня 1432 году)[30]; Sungal castellani Troczensium [sigilla] (20 студзеня 1433 году)[31]; Czungal (11 ліпеня 1433 году)[32]; Сункгалъ, троцкии панъ (25 верасьня 1433 году)[33]; Fedko Sangalowicz (27 лютага 1434 году)[34]; Ивашку Сонъкгаиловичу на Каменици чотыри чоловеки[35], чоловеки, на имя Жонкаило[36] (1440—1492 гады); Songal (паміж 8 і 13 сакавіка 1462 году)[37]; Sangaw (30 верасьня 1469 году)[38]; Nicolaum Szungolowicz (Nicolaus Szungolowicz; 25 траўня 1494 году)[39]; Войтко Сункгойловичь (22 чэрвеня 1520 году)[40]; nobiles… Heduigis Sungaylowa (6 сьнежня 1522 году)[41]; людеи… Сонъкгаила (12 сьнежня 1522 году)[42]; Петръ Сонкголовичъ[43], Григор Сонкголовичъ[44], Петрашко Сонкголовичъ[45], Миколаева Сонъкголовича конь. Матеевая Сонъкголовича конь.[46], Додвидъ Сункгаиловичъ[47] (1528 год); земль пустовъскихъ в повете Моiшакгольскомъ на имя Сонъкголишъки (19 лістапада 1529 году)[48]; Воитко Сонкгелович (да 1533 году)[49]; Mathias Sungaylowicz (6 ліпеня 1533 году)[50]; Сункгал Монтовтович (1537—1538 гады)[51]; Миколаи Сонъкгаило[52], Воитехъ Яновичъ Сунъкгаило[53], Каспер Сонъкгаиловичъ[54] (1565 год); Якубъ Лавриновичъ Сункгайловичъ[55], Ганны Санкголовны[56], Миколай Сункгайло[57], Войтехъ Петровичъ Сонкгойло[58], Петръ Сункгойло[59] (1567 год); Миколаи Петрович Сонъкгоило властною рукою [подписал] (20 красавіка 1598 году)[60]; земенинъ господарьский повету Браславъского панъ Миколай Грыгорьевичъ Сонъкгайло (1 кастрычніка 1601 году)[61]; Samuell Sungayłło (15—23 кастрычніка 1655 году)[62]; пана Авъкгушътына Сунъкгоила… Авъкгушътынъ Сонъкгоило (23 чэрвеня 1609 году)[63]; небощика пана Станислава Сонкгайлы (19 жніўня 1662 году)[64]; Krzysztof Sągayło[65], Helena Sągayłowa[66], Wojciech Zongołowicz z Żongołowiczów[67], Jerzy Zongołowicz… na miejscu P. Thomasza Zongołowicza[68] (1690 год); we wsi Liebiedziowie, od Krzysztofa Szangayła włok sześ (4 верасьня 1697 году)[69]; Anna Sungajło (1719 год)[70]; Songayłowszczyzna (1744 год)[71]; Antoni Sungayło (1764 год)[72]; Piotr Sągayłło (1765 год)[73]; Samuel Songayło (4 кастрычніка 1765 году)[74]; Mikołaj Sungieła… Jan Sungieła (1817 год)[75]; Wawrzyniec Jerzy Songayłło (1820 год)[76]; Викентій Сонгайло (1849 год)[77][a].

Носьбіты

рэдагаваць

Сангайлы — парафіяне Катэдральнага касьцёла ў Менску на 1851—1857 гады[87].

Сунгайлы (Сангайлы) гербаў Агеньчык, Астоя, Любіч, Помян і Сьлепаўрон — літоўскі шляхецкі род зь Вільні і Лідзкага павету[88].

Жангаловічы (Żongołłowicz, Żongołowicz) гербаў Ляліва і Пабог — літоўскі шляхецкі род зь Вільні і Віленскага павету[89].

Жангаловічы (Żongołowicz, Żongołłowicz) — літоўскі шляхецкі род зь Сьвянцянаў[90].

Сангайлы (Songajło) — літоўскі шляхецкі род з Троцкага павету[91].

Жангайловічы (Żągayłowicz, Żongayłowicz) гербу Каманяка — літоўскі шляхецкі род[92].

Жангаловіч або Зангаловіч (Zongolowicz) — прозьвішча, зафіксаванае ў XIX стагодзьдзі ў ваколіцах Сувалкаў[93].

У 1690 годзе ўпаміналіся мясцовасьці Жонгалавічы і Гашчуны Жонгалавічы ў Жамойцкім старостве[67].

На гістарычнай Віленшчыне існаваў маёнтак Сангілаўшчына (Sangiłowszczyzna)[94].

На 1890—1905 гады існаваў маёнтак Сангайлаўшчына (Сангалаўшчына) у Слонімскім павеце Гарадзенскай губэрні[95][96], на 1909 год — маёнтак Сангайлоўшчына (Сангойлаўшчына) у Слуцкім павеце Менскай губэрні[97].

На гістарычнай Лідчыне існуе вёска Сангайлы, на гістарычнай Віленшчыне — Сангелаўшчына, на гістарычнай Ковеншчыне — Сангайлішкі.

Глядзіце таксама

рэдагаваць

Заўвагі

рэдагаваць
  1. ^ Таксама:
    • Ізсангіл (параўн.: Dawid Żminigajło Jawgiel, т. б. z Minigajła[78]): сумежь Изъсонъкгиловичи (2 верасьня 1554 году)[79]

Крыніцы

рэдагаваць
  1. ^ História de Montserrat (888—1258). — L’Abadia de Montserrat, 1990. P. 149.
  2. ^ Repertori D’Antropònims Catalans (RAC). Vol. 1. — Barcelona, 1994. P. 524.
  3. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 204.
  4. ^ Piel J. M., Kremer D. Hispano-gotisches Namenbuch. Der Niederschlag des Westgotischen in den alten und heutigen Personen- und Ortsnamen der Iberischen Halbinsel. — Heidelberg, 1976. S. 250.
  5. ^ Kremer D. Die Germanischen Personennamen in Katalonien // Estudis romànics. Nr. 15, 1973. S. 17 (263).
  6. ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 19.
  7. ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 17.
  8. ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 25.
  9. ^ Schmittlein R. Noms de personnes germaniques peu connus dans le Libro di Montaperti // Revue internationale d’onomastique. Nr. 1, 1960. P. 49—50.
  10. ^ SUNAGEL, Verein für Computergenealogie e.V. (CompGen)
  11. ^ SANGEL (Ortsfamilienbuch Abschwangen/Almenhausen), Verein für Computergenealogie e.V. (CompGen)
  12. ^ SANGAL, Verein für Computergenealogie e.V. (CompGen)
  13. ^ SANGEL (Ortsfamilienbuch Ruß - Kreis Heydekrug, Ostpreußen), Verein für Computergenealogie e.V. (CompGen)
  14. ^ Scriptores rerum Prussicarum. Bd. 2. — Leipzig, 1863. S. 708.
  15. ^ Codex epistolaris Vitoldi. — Cracoviae, 1882. P. 54.
  16. ^ Die Staatsverträge des Deutschen Ordens in Preussen im 15. Jahrhundert. Bd. 1. — Marburg, 1970. S. 12.
  17. ^ Liv-, Esth- und Curländisches Urkundenbuch nebst Regesten / Hrsg. von F. G. von Bunge. Bd. 4. — Reval, 1859. S. 227.
  18. ^ Русско-ливонские акты. — СПб, 1868. С. 118.
  19. ^ Codex epistolaris Vitoldi. — Cracoviae, 1882. S. 178.
  20. ^ Codex epistolaris Vitoldi. — Cracoviae, 1882. S. 208.
  21. ^ Spory i sprawy pomiędzy Polakami a Zakonem Krzyżackim. T. 2. — Poznań, 1892. S. 460.
  22. ^ Akta unji Polski z Litwą, 1385—1791. — Kraków, 1932. S. 54.
  23. ^ Akta unji Polski z Litwą, 1385—1791. — Kraków, 1932. S. 57.
  24. ^ Урбан П. Старажытныя ліцьвіны: мова, паходжаньне, этнічная прыналежнасьць. — Менск: 2001. С. 197.
  25. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 3: 1501—1507. — Kraków, 1948. S. 741.
  26. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 3: 1501—1507. — Kraków, 1948. S. 741.
  27. ^ Dokumenty strony polsko-litewskiej pokoju mełneńskiego z 1422 roku. — Poznań, 2004. S. 11.
  28. ^ Liv-, Esth- und Curländisches Urkundenbuch nebst Regesten / Hrsg. von F. G. von Bunge. Bd. 8. — Riga; Moskau, 1884. S. 273.
  29. ^ Собрание древних грамот и актов городов: Вильны, Ковна, Трок, православных монастырей, церквей и по разным предметам: Ч. 1. — Вильно, 1843. С. 6.
  30. ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 327.
  31. ^ Akta unji Polski z Litwą, 1385—1791. — Kraków, 1932. S. 94.
  32. ^ Regesta historica-diplomatica Ordinis S. Mariae Theutonicorum, 1198—1525. Pars I. — Göttingen, 1948. S. 406.
  33. ^ Полехов С. В. Наследники Витовта. — М., 2015. С. 532.
  34. ^ Akta unji Polski z Litwą, 1385—1791. — Kraków, 1932. S. 105.
  35. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 20.
  36. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 52.
  37. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 1: 1387—1468. — Kraków, 1932. S. 274.
  38. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 2: 1468—1501. — Kraków, 1939. S. 305.
  39. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 2: 1468—1501. — Kraków, 1939. S. 480.
  40. ^ Литовская метрика. Т. 1. — СПб., 1903. С. 1455.
  41. ^ Rowell S. C. Acta primae visitationis diocesis vilnensis anno domini 1522 peractae. Vilniaus Kapitulos Archyvo Liber IIb atkūrimas. — Vilnius, 2015. P. 151.
  42. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 12 (1522—1529). — Vilnius, 2001. P. 179.
  43. ^ Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кн. 523. — Менск, 2003. С. 73.
  44. ^ Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кн. 523. — Менск, 2003. С. 74.
  45. ^ Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кн. 523. — Менск, 2003. С. 91.
  46. ^ Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кн. 523. — Менск, 2003. С. 101.
  47. ^ Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кн. 523. — Менск, 2003. С. 160.
  48. ^ Акты, отно­ся­щи­е­ся к исто­рии Запад­ной Рос­сии. Вып. 2. 18‑я и 32 кни­ги запи­сей Литовской мет­ри­ки: Мет­ри­ка коро­ле­вы Боны. — Москва, 2018. С. 184.
  49. ^ Popisy wojskowe pospolitego ruszenia Wielkiego Księstwa Litewskiego (1524—1566). — Białystok, 2018. S. 23.
  50. ^ Pergamentų katalogas. — Vilnius, 1980. P. 145.
  51. ^ Mackavičius A. Žemaitijos valsčių surašymas 1537—1538 m. — Vilnius, 2003. P. 102, 284.
  52. ^ Popisy wojskowe pospolitego ruszenia Wielkiego Księstwa Litewskiego (1524—1566). — Białystok, 2018. S. 170.
  53. ^ Popisy wojskowe pospolitego ruszenia Wielkiego Księstwa Litewskiego (1524—1566). — Białystok, 2018. S. 203.
  54. ^ Popisy wojskowe pospolitego ruszenia Wielkiego Księstwa Litewskiego (1524—1566). — Białystok, 2018. S. 206.
  55. ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 541.
  56. ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 558.
  57. ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 575.
  58. ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 613.
  59. ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 1271.
  60. ^ Istorijos archyvas. T. 1: XVI amžiaus Lietuvos inventoriai. — Kaunas, 1934. P. 492.
  61. ^ Акты, издаваемые Виленской Комиссией для разбора древних актов. Т. 24. — Вильна, 1897.С. 466.
  62. ^ Akta zjazdów stanów Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 2. — Warszawa, 2009. S. 309.
  63. ^ Jablonskis K. Lietuvių kultūra ir jos veikėjai. — Vilnius, 1973. P. 189, 191.
  64. ^ Акты издаваемые Виленской археографической комиссией. Т. 15. — Вильна, 1888. С. 73—75.
  65. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Województwo brzeskie litewskie 1667—1690 r. — Warszawa, 2000. S. 65.
  66. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Województwo brzeskie litewskie 1667—1690 r. — Warszawa, 2000. S. 93.
  67. ^ а б Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Księstwo Żmudzkie 1690 r. — Warszawa, 2009. S. 51.
  68. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Księstwo Żmudzkie 1690 r. — Warszawa, 2009. S. 52.
  69. ^ Акты издаваемые Виленской археографической комиссией. Т. 5. — Вильна, 1871. С. 358.
  70. ^ Kroże, Geneteka baza Polskiego Towarzystwa Genealogicznego
  71. ^ Diecezja Wileńska, 1744, Pawet, 20 лютага 2011 г.
  72. ^ Prawa konstytucye y przywileie Krolestwa Polskiego y Wielkiego Xięstwa Litewskiego, y wszystkich prowincyi należących. — Warszawa, 1782. S. 141.
  73. ^ Mienicki R. Rejestr popisowy województwa połockiego z dn. 30 IX. 1765 r. // Ateneum Wileńskie. Т. 11 (1936). S. 327.
  74. ^ Рыбчонак С. Акт кампуту шляхты Наваградскага ваяводства ад 4 кастрычніка 1765 г. // Герольд Litherland. № 21, 2019. С. 114.
  75. ^ Helianów (gr.-kat.), Geneteka baza Polskiego Towarzystwa Genealogicznego
  76. ^ Ławków, Geneteka baza Polskiego Towarzystwa Genealogicznego
  77. ^ Гурская Ю., Вайткявичус В. Балтийское наследие в Восточной Беларуси: новые исторические и лингвистические данные об Обольцах // Acta Baltico-Slavica. Nr. 32 (2008). С. 18.
  78. ^ Akta zjazdów stanów Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 2. — Warszawa, 2009. S. 303, 443.
  79. ^ Метрыка Вялікага Княства Літоўскага. Кніга 35 (1551—1558 гг.). — Менск, 2020. P. 283.
  80. ^ Описание документов и бумаг, хранящихся в Московском архиве Министерства юстиции. Кн. 21. — М., 1915. С. 102.
  81. ^ Mackavičius A. Žemaitijos valsčių surašymas 1537—1538 m. — Vilnius, 2003. P. 435.
  82. ^ Опись документов Виленского центрального архива древних актовых книг. Вып. 1. ― Вильна, 1901. С. 92.
  83. ^ Опись документов Виленского центрального архива древних актовых книг. Вып. 3. ― Вильна, 1904. С. 8—9.
  84. ^ Опись документов Виленского центрального архива древних актовых книг. Вып. 3. ― Вильна, 1904. С. 113.
  85. ^ Яўген Анішчанка, Шляхта Новогрудского воеводства. Генеральный попис 1765, Архіў гісторыка Анішчанкі, 18 красавіка 2016 г.
  86. ^ Яўген Анішчанка, Шляхта Минского воеводства на сеймике 1787 г., Архіў гісторыка Анішчанкі, 23 сьнежня 2016 г.
  87. ^ Яўген Анішчанка, Минский кафедральный костел. Список прихожан 1851—1857, Архіў гісторыка Анішчанкі, 29 студзеня 2016 г.
  88. ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2016. S. 189, 785.
  89. ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2016. S. 884.
  90. ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2022. S. 217.
  91. ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2022. S. 414.
  92. ^ Гербоўнік беларускай шляхты. Т. 6. — Менск, 2020. С. 149.
  93. ^ Professor Jerzy Wisniewski, List of the XIXth century Suvalki region family names, Suwalki Genealogical Society
  94. ^ Inwentarze majątków w powiecie wileńskim w latach 1847—1853, Genealogia Wileńszczyzny
  95. ^ Słownik geograficzny... T. XI. — Warszawa, 1890. S. 73.
  96. ^ Указатель населенным местностям Гродненской губернии, с относящимися к ним необходимыми сведениями. — Гродна, 1905. С. 154.
  97. ^ Список населенных мест Минской губернии. — Минск, 1909. С. 190.

Літаратура

рэдагаваць
Атрымана з «https://be-tarask.wikipedia.org/w/index.php?title=Сунігайла_(імя)&oldid=2603391»