Вікіпэдыя

Суда

Суда (Судзь, Шуда, Жудзь), Сута (Суць) — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча.

Суда
лац. Suda
Sudo
Паходжаньне
Мова(-ы) германскія
Іншыя формы
Варыянт(ы) Судзь, Шуда, Жудзь, Сута, Суць
Вытворныя формы Зута
Зьвязаныя імёны Судзіла, Судзень, Сударг, Судар, Сутарт, Судман, Судымуд, Судзімонт
Зьвязаныя артыкулы
якія пачынаюцца з «Суда»

Паходжаньне

рэдагаваць
Асноўны артыкул: Імёны ліцьвінаў

Суда, Сута або Сут (Sudo, Sudhe[1], Suto, Suth[2]) — імя германскага паходжаньня[3]. Іменная аснова суд- (сут-) паходзіць ад гоцкага sauþa 'вобраз'[4] або ад стараісьляндзкага sudhr 'поўдзень'[5][a]. Сярод ліцьвінаў бытавалі імёны Судзіла, Судзень, Сударг, Судар (Судзер, Сутар), Сутарт, Судман, Судымуд, Судзімонт. Адзначаліся германскія імёны Sudila, Suden, Sudergo, Suderus (Sudarius), Sutardus, Sudhman, Sutmodis, Sudhmund[b].

Этымалягічны слоўнік старапольскіх асабовых імёнаў, выдадзены Польскай акадэміяй навук, адзначае гістарычнае бытаваньне ў Польшчы германскага імя Suder[10]. Апроч таго, у Польшчы адзначалася імя Sudraga[11].

У Прусіі бытавалі імёны: Sude / Sute (1306 і 1395 гады)[12][13], Sudeke / Zudeke (1364 год)[12], Wintil vnd Sudenne[c] von der Splitter (Паведамленьні аб літоўскіх дарогах)[14], Suder / Sudir (1346 і 1396 гады)[12].

У Ноўгарадзе бытавалі імёны Судзіл, Судзіша і Суцімір[15].

Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: Витко Судевичъ[16], Иванъ Судичъ[17] (1528 год); Sutha (1594 год)[18]; Zaniec Sudzic (1558 год)[19]; Петръ Юрьевичъ Жудевича[20], слугу на имя Юшка Судевича[21], Янъ Шуда Якубовичъ[22] (1567 год); земенинъ господарьский повету Упитского Янъ Андреевичъ Жудевича (23 траўня 1585 году)[23]; z Andreiem Sutem (9 студзеня 1600 году)[24]; Łukasz Sudowicz (1641 год)[25]; Sudowicz Jerzy Augustinowicz z Sudziów (1667 год)[26]; Jerzy Augustynowicz Sudowicz z Sudziów (1690 год)[27]; Kazimierz Zuda (24 красавіка 1692 году)[28]; Lucas Suttovitz Lithvanus ex districtu Orsensi (1711—1714 гады)[29]; Faustyna Sudewicz (1740 год)[30]; Szudowszczyzna… Sudowszczyzna… Sudziewicze (1744 год)[31]; Symon Szud (19 красавіка 1782 году)[32][d].

Носьбіты

рэдагаваць

Судовічы — літоўскі шляхецкі род, які меў уладаньні на Жамойці

Судзі — літоўскі шляхецкі род[53].

У 1905 годзе існаваў фальварак Судзішкі ў Езяроскай воласьці[54].

Зудаў (Sudau) — былая вёска каля Нойгаўзэну ў Прусіі[55].

На гістарычнай Меншчыне існуе вёска Судзевічы, на гістарычнай Амсьціслаўшчыне — Судоўшчына, у гістарычнай Прусіі — Зуднікен.

Заўвагі

рэдагаваць
  1. ^ Польска-летувіская аўтарка Юстына Вальковяк прызнае брак адэкватнага тлумачэньня іменнай асновы суд- зь летувіскай мовы[6]
  2. ^ Таксама адзначаліся германскія імёны Sudan[7], Sudbald (Sud-bald)[8], Sutbodus (Sut-bodus), Sudmar (Sud-mar)[9]
  3. ^ Адзначалася германскае імя Suden[9]
  4. ^ Таксама:
    • Судыка, Шудыка, Судзейка: Павелъ Судиковичъ (1567 год)[33], z drugim Maczieięm Sudykowiczęm… tenże Macziey Szudykowicz (16 кастрычніка 1595 году)[34], Szudikowicz (1671—1681 гады)[35], Sudejko (1909 год)[36], Судыкі (Sudyka) гербаў Астоя і Пабог — літоўскі шляхецкі род[37];
    • Субар: Субарэвічы — літоўскі шляхецкі род[38];
    • Субарт: у Новгородском повете… чоловека Суборта (14 верасьня 1522 году)[39], з села Субортовичъ (1567 год)[40], Subortowicze (1744 год)[31];
    • Субот: cum filia Sobotha (3 лістапада 1505 году)[41], на гістарычнай Ашмяншчыне існуе вёска Суботнікі, Субатовічы (Subotowicz) гебу Брохвіч — літоўскі шляхецкі род зь Віленшчыны[42];
    • Судзівіл: Эразмус Судзівілавіч — расенскі зямянін, які ўпамінаецца ў 1578 годзе[43]
    • Судзінт: domini Sudynth (1452 год)[44], Franciszek Stanisławowicz Sudzint… na miejscu rodzica swego Stanisława Sudinta (1667 год)[45];
    • Сотаўт: чоловекъ Сотовтъ (1440—1492 гады)[46];
    • Судвін: чоловека Судвина (1440—1492 гады)[47];
    • Судгінт: Sudgint- (XV—XVI ст. паводле выпісу XIX ст.)[48];
    • Судат: Судатовічы (Sudotowicz) — літоўскі шляхецкі род з ваколіцаў Сьвянцянаў[49]

Крыніцы

рэдагаваць
  1. ^ Sveriges medeltida personnamn — förnamnsregister Abbe-Øxvidh, Institutet för språk och folkminnen
  2. ^ Ferguson R. The Teutonic Name-system Applied to the Family Names of France, England, & Germany. — London, 1864. P. 301.
  3. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 6, 1367.
  4. ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 25.
  5. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 203.
  6. ^ Walkowiak J. B. Litewskie nazwiska Polaków: słownik etymologiczno-frekwencyjny. — Poznań, 2019. S. 23.
  7. ^ Domesday Names: An Index of Latin Personal and Place Names in Domesday Book. — The Boydell Press, 1997. P. 199.
  8. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule. T. III: Les noms de personnes contenus dans les noms de lieux. — Paris, 1985. P. 450.
  9. ^ а б Gottschald M. Deutsche Namenkunde: Unsere Familiennamen nach ihrer Entstehung und Bedeutung. — Berlin, 1971. S. 563.
  10. ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 261.
  11. ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 7: Suplement. Rozwiązanie licznych zagadek staropolskiej antroponimii. — Kraków, 2002. S. 554.
  12. ^ а б в Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 100.
  13. ^ Pierson W. Altpreußischer Namenkodex // Zeitschrift für Preußische Geschichte und Landeskunde. — Berlin, 1873. S. 723.
  14. ^ Scriptores rerum Prussicarum. Bd. 2. — Leipzig, 1863. S. 680.
  15. ^ Зализняк А. А. Древненовгородский диалект. 2-е изд. — М., 2004. С. 803—804.
  16. ^ Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кн. 523. — Менск, 2003. С. 90.
  17. ^ Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кн. 523. — Менск, 2003. С. 152.
  18. ^ Акты издаваемые Виленской археографической комиссией. Т. 14. — Вильна, 1887. С. 475.
  19. ^ Писцовая книга Гродненской экономии с прибавлениями, изданная Виленской Комиссией для разбора древних актов. Ч. 1. — Вильна, 1881. С. 72.
  20. ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 802.
  21. ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 849.
  22. ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 993.
  23. ^ Акты издаваемые Виленской комиссией для разбора древних актов. Т. 26. — Вильна, 1899. С. 159.
  24. ^ Istorijos archyvas. T. 1: XVI amžiaus Lietuvos inventoriai. — Kaunas, 1934. P. 533.
  25. ^ Ординация королевских пущ: в лесничествах бывшего Великого Княжества Литовского. — Вильна, 1871. С. 217.
  26. ^ Błaszczyk G. Herbarz szlachty żmudzkiej. T. 5. — Warszawa, 2016. S. 414.
  27. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Księstwo Żmudzkie 1690 r. — Warszawa, 2009. S. 174.
  28. ^ Lietuvos inventoriai XVII a. — Vilnius, 1962. P. 372.
  29. ^ Blažejovskyj D. Ukrainian and Armenian pontifical seminaries of Lviv (1665—1784) (Analecta OSBM. Vol. 29). — Rom, 1975. P. 59.
  30. ^ Kroże, Geneteka baza Polskiego Towarzystwa Genealogicznego
  31. ^ а б Diecezja Wileńska, 1744, Pawet, 20 лютага 2011 г.
  32. ^ Акты издаваемые Виленской комиссией для разбора древних актов. Т. 35. — Вильна, 1910. С. 422.
  33. ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 726.
  34. ^ Istorijos archyvas. T. 1: XVI amžiaus Lietuvos inventoriai. — Kaunas, 1934. P. 396.
  35. ^ Zinkevičius Z. Lietuvių antroponimika: Vilniaus lietuvių asmenvardžiai XVII a. pradžioje. — Vilnius, 1977. P. 207.
  36. ^ Spis miejscowości oraz nazwisk w parafii korwieńskiej w 1909 r., Genealogia Wileńszczyzny
  37. ^ Ciechanowicz J. Rody rycerskie Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 6. — Rzeszów, 2006. S. 327.
  38. ^ Сьпіс шляхецкіх родаў, прозьвішчы якіх пачынаюцца на С, Згуртаваньне беларускай шляхты
  39. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 12 (1522—1529). — Vilnius, 2001. P. 147.
  40. ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 671.
  41. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 3: 1501—1507. — Kraków, 1948. S. 707.
  42. ^ Ciechanowicz J. Rody rycerskie Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 5. — Rzeszów, 2001. S. 182.
  43. ^ Опись документов Виленского центрального архива древних актовых книг. Вып. 1. ― Вильна, 1901. С. 32.
  44. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 1: 1387—1468. — Kraków, 1932. S. 240.
  45. ^ Błaszczyk G. Herbarz szlachty żmudzkiej. T. 5. — Warszawa, 2016. S. 416.
  46. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 56.
  47. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 51.
  48. ^ Būga K. Apie lietuvių asmens vardus. — Vilnius, 1911. P. 36.
  49. ^ Ciechanowicz J. Rody rycerskie Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 6. — Rzeszów, 2006. S. 327.
  50. ^ Mackavičius A. Žemaitijos valsčių surašymas 1537—1538 m. — Vilnius, 2003. P. 434.
  51. ^ Опись документов Виленского центрального архива древних актовых книг. Вып. 5. ― Вильна, 1907. С. 194.
  52. ^ № 125. Спісы шляхты, прадстаўленыя паміж 15.X.1863 і 15.X.1864 улучна, Сьвіслацкія аркушы
  53. ^ Сьпіс шляхецкіх родаў, прозьвішчы якіх пачынаюцца на С, Згуртаваньне беларускай шляхты
  54. ^ Виленская губерния: полный список населенных мест со статистическими данными о каждом поселении. — Вильна, 1905. С. 263.
  55. ^ Палмайтис Л. Предложение по научной русификации исконных наименований перешедшей в состав России северной части бывшей Восточной Пруссии. — Европейский институт рассеянных этнических меньшинств, 2003. С. 40.
Атрымана з «https://be-tarask.wikipedia.org/w/index.php?title=Суда&oldid=2592506»