Вікіпэдыя

Суда

Суда (Судзь, Шуда, Жудзь), Сута (Суць) — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча.

Суда
лац. Suda
Sudo
Паходжаньне
Мова(-ы) германскія
Іншыя формы
Варыянт(ы) Судзь, Шуда, Жудзь, Сута, Суць
Вытворныя формы Зута
Зьвязаныя імёны Судзіла, Судзень, Сударг, Судар, Сутарт, Судымуд, Судзімонт
Зьвязаныя артыкулы
якія пачынаюцца з «Суда»

Паходжаньне

рэдагаваць
Асноўны артыкул: Імёны ліцьвінаў

Суда або Сута (Sudo, Suto) — імя германскага паходжаньня[1]. Іменная аснова суд- (сут-) паходзіць ад гоцкага sauþa 'вобраз'[2][a]. Сярод ліцьвінаў бытавалі імёны Судзіла, Судзень, Сударг, Судар (Судзер, Сутар), Сутарт, Судымуд. Адзначаліся германскія імёны Sudila, Suden, Sudergo, Suderus (Sudarius), Sutardus, Sutmodis[b].

Этымалягічны слоўнік старапольскіх асабовых імёнаў, выдадзены Польскай акадэміяй навук, адзначае гістарычнае бытаваньне ў Польшчы германскага імя Suder[7]. Апроч таго, у Польшчы адзначалася імя Sudraga[8].

У Прусіі бытавалі імёны: Sude / Sute (1306 і 1395 гады)[9][10], Sudeke / Zudeke (1364 год)[9], Wintil vnd Sudenne[c] von der Splitter (Паведамленьні аб літоўскіх дарогах)[11], Suder / Sudir (1346 і 1396 гады)[9].

У Ноўгарадзе бытавалі імёны Судзіл, Судзіша і Суцімір[12].

Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: Витко Судевичъ[13], Иванъ Судичъ[14] (1528 год); Sutha (1594 год)[15]; Zaniec Sudzic (1558 год)[16]; Петръ Юрьевичъ Жудевича[17], слугу на имя Юшка Судевича[18], Янъ Шуда Якубовичъ[19] (1567 год); земенинъ господарьский повету Упитского Янъ Андреевичъ Жудевича (23 траўня 1585 году)[20]; z Andreiem Sutem (9 студзеня 1600 году)[21]; Łukasz Sudowicz (1641 год)[22]; Sudowicz Jerzy Augustinowicz z Sudziów (1667 год)[23]; Jerzy Augustynowicz Sudowicz z Sudziów (1690 год)[24]; Kazimierz Zuda (24 красавіка 1692 году)[25]; Lucas Suttovitz Lithvanus ex districtu Orsensi (1711—1714 гады)[26]; Faustyna Sudewicz (1740 год)[27]; Szudowszczyzna… Sudowszczyzna… Sudziewicze (1744 год)[28]; Symon Szud (19 красавіка 1782 году)[29][d].

Носьбіты

рэдагаваць

Судовічы — літоўскі шляхецкі род, які меў уладаньні на Жамойці

Судзі — літоўскі шляхецкі род[50].

У 1905 годзе існаваў фальварак Судзішкі ў Езяроскай воласьці[51].

Зудаў (Sudau) — былая вёска каля Нойгаўзэну ў Прусіі[52].

На гістарычнай Меншчыне існуе вёска Судзевічы, на гістарычнай Амсьціслаўшчыне — Судоўшчына, у гістарычнай Прусіі — Зуднікен.

Заўвагі

рэдагаваць
  1. ^ Польска-летувіская аўтарка Юстына Вальковяк прызнае брак адэкватнага тлумачэньня іменнай асновы суд- зь летувіскай мовы[3]
  2. ^ Таксама адзначаліся германскія імёны Sudan[4], Sudbald (Sud-bald)[5], Sutbodus (Sut-bodus), Sudmar (Sud-mar)[6]
  3. ^ Адзначалася германскае імя Suden[6]
  4. ^ Таксама:
    • Судыка, Шудыка, Судзейка: Павелъ Судиковичъ (1567 год)[30], z drugim Maczieięm Sudykowiczęm… tenże Macziey Szudykowicz (16 кастрычніка 1595 году)[31], Szudikowicz (1671—1681 гады)[32], Sudejko (1909 год)[33], Судыкі (Sudyka) гербаў Астоя і Пабог — літоўскі шляхецкі род[34];
    • Субарт: у Новгородском повете… чоловека Суборта (14 верасьня 1522 году)[35], з села Субортовичъ (1567 год)[36], Subortowicze (1744 год)[28];
    • Субот: cum filia Sobotha (3 лістапада 1505 году)[37], на гістарычнай Ашмяншчыне існуе вёска Суботнікі, Субатовічы (Subotowicz) гебу Брохвіч — літоўскі шляхецкі род зь Віленшчыны[38];
    • Судзінт: domini Sudynth (1452 год)[39], Franciszek Stanisławowicz Sudzint… na miejscu rodzica swego Stanisława Sudinta (1667 год)[40];
    • Сотаўт: чоловекъ Сотовтъ (1440—1492 гады)[41];
    • Судвін: чоловека Судвина (1440—1492 гады)[42];
    • Судгінт: Sudgint- (XV—XVI ст. паводле выпісу XIX ст.)[43];
    • Судат: Судатовічы (Sudotowicz) — літоўскі шляхецкі род з ваколіцаў Сьвянцянаў[44];
    • Судман: Annam Sudmanowna (16 студзеня 1798 году)[45], на тэрыторыі цяперашняй Летувы фіксавалася прозьвішча Судман (Sudmann)[46]

Крыніцы

рэдагаваць
  1. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 6, 1367.
  2. ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 25.
  3. ^ Walkowiak J. B. Litewskie nazwiska Polaków: słownik etymologiczno-frekwencyjny. — Poznań, 2019. S. 23.
  4. ^ Domesday Names: An Index of Latin Personal and Place Names in Domesday Book. — The Boydell Press, 1997. P. 199.
  5. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule. T. III: Les noms de personnes contenus dans les noms de lieux. — Paris, 1985. P. 450.
  6. ^ а б Gottschald M. Deutsche Namenkunde: Unsere Familiennamen nach ihrer Entstehung und Bedeutung. — Berlin, 1971. S. 563.
  7. ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 261.
  8. ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 7: Suplement. Rozwiązanie licznych zagadek staropolskiej antroponimii. — Kraków, 2002. S. 554.
  9. ^ а б в Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 100.
  10. ^ Pierson W. Altpreußischer Namenkodex // Zeitschrift für Preußische Geschichte und Landeskunde. — Berlin, 1873. S. 723.
  11. ^ Scriptores rerum Prussicarum. Bd. 2. — Leipzig, 1863. S. 680.
  12. ^ Зализняк А. А. Древненовгородский диалект. 2-е изд. — М., 2004. С. 803—804.
  13. ^ Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кн. 523. — Менск, 2003. С. 90.
  14. ^ Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кн. 523. — Менск, 2003. С. 152.
  15. ^ Акты издаваемые Виленской археографической комиссией. Т. 14. — Вильна, 1887. С. 475.
  16. ^ Писцовая книга Гродненской экономии с прибавлениями, изданная Виленской Комиссией для разбора древних актов. Ч. 1. — Вильна, 1881. С. 72.
  17. ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 802.
  18. ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 849.
  19. ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 993.
  20. ^ Акты издаваемые Виленской комиссией для разбора древних актов. Т. 26. — Вильна, 1899. С. 159.
  21. ^ Istorijos archyvas. T. 1: XVI amžiaus Lietuvos inventoriai. — Kaunas, 1934. P. 533.
  22. ^ Ординация королевских пущ: в лесничествах бывшего Великого Княжества Литовского. — Вильна, 1871. С. 217.
  23. ^ Błaszczyk G. Herbarz szlachty żmudzkiej. T. 5. — Warszawa, 2016. S. 414.
  24. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Księstwo Żmudzkie 1690 r. — Warszawa, 2009. S. 174.
  25. ^ Lietuvos inventoriai XVII a. — Vilnius, 1962. P. 372.
  26. ^ Blažejovskyj D. Ukrainian and Armenian pontifical seminaries of Lviv (1665—1784) (Analecta OSBM. Vol. 29). — Rom, 1975. P. 59.
  27. ^ Kroże, Geneteka baza Polskiego Towarzystwa Genealogicznego
  28. ^ а б Diecezja Wileńska, 1744, Pawet, 20 лютага 2011 г.
  29. ^ Акты издаваемые Виленской комиссией для разбора древних актов. Т. 35. — Вильна, 1910. С. 422.
  30. ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 726.
  31. ^ Istorijos archyvas. T. 1: XVI amžiaus Lietuvos inventoriai. — Kaunas, 1934. P. 396.
  32. ^ Zinkevičius Z. Lietuvių antroponimika: Vilniaus lietuvių asmenvardžiai XVII a. pradžioje. — Vilnius, 1977. P. 207.
  33. ^ Spis miejscowości oraz nazwisk w parafii korwieńskiej w 1909 r., Genealogia Wileńszczyzny
  34. ^ Ciechanowicz J. Rody rycerskie Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 6. — Rzeszów, 2006. S. 327.
  35. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 12 (1522—1529). — Vilnius, 2001. P. 147.
  36. ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 671.
  37. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 3: 1501—1507. — Kraków, 1948. S. 707.
  38. ^ Ciechanowicz J. Rody rycerskie Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 5. — Rzeszów, 2001. S. 182.
  39. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 1: 1387—1468. — Kraków, 1932. S. 240.
  40. ^ Błaszczyk G. Herbarz szlachty żmudzkiej. T. 5. — Warszawa, 2016. S. 416.
  41. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 56.
  42. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 51.
  43. ^ Būga K. Apie lietuvių asmens vardus. — Vilnius, 1911. P. 36.
  44. ^ Ciechanowicz J. Rody rycerskie Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 6. — Rzeszów, 2006. S. 327.
  45. ^ B, Mosėdžio miestelio ir aplinkinių kaimų senųjų gyventojų romos katalikų bažnyčios santuokos metrikų nuorašai
  46. ^ Lietuvių pavardžių žodynas. T. 2. — Vilnius, 1989. P. 853.
  47. ^ Mackavičius A. Žemaitijos valsčių surašymas 1537—1538 m. — Vilnius, 2003. P. 434.
  48. ^ Опись документов Виленского центрального архива древних актовых книг. Вып. 5. ― Вильна, 1907. С. 194.
  49. ^ № 125. Спісы шляхты, прадстаўленыя паміж 15.X.1863 і 15.X.1864 улучна, Сьвіслацкія аркушы
  50. ^ Сьпіс шляхецкіх родаў, прозьвішчы якіх пачынаюцца на С, Згуртаваньне беларускай шляхты
  51. ^ Виленская губерния: полный список населенных мест со статистическими данными о каждом поселении. — Вильна, 1905. С. 263.
  52. ^ Палмайтис Л. Предложение по научной русификации исконных наименований перешедшей в состав России северной части бывшей Восточной Пруссии. — Европейский институт рассеянных этнических меньшинств, 2003. С. 40.
Атрымана з «https://be-tarask.wikipedia.org/w/index.php?title=Суда&oldid=2584845»