Вікіпэдыя

Вазгайла

Вазгайла (Вазкайла, Вязгайла, Вяжгайла), Вазгал (Вазгала, Вазгел, Вайзгел, Вайжгел) — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча Вазгела.

Вазгайла
лац. Vazgajła / Vazhajła
Vosgal
Паходжаньне
Мова(-ы) германскія
Утворанае ад Woso + Galo
Іншыя формы
Варыянт(ы) Вазгал, Вазкайла, Вязгайла, Вяжгайла, Вайзгел, Вайжгел
Зьвязаныя артыкулы
якія пачынаюцца з «Вазгайла»

Паходжаньне

рэдагаваць
Асноўны артыкул: Імёны ліцьвінаў

Ваза або Воза (Waso, Woso) і Гайла або Гала (Gailo, Galo) — імёны германскага паходжаньня[1]. Іменная аснова вас- (вос-, вес-) (імёны ліцьвінаў Васбут, Вазгір, Важгін; германскія імёны Wospot, Wasger, Wesikin) паходзіць ад стараверхненямецкага hwas 'востры, завостраны'[2] або wasjan 'квітнець'[3], а аснова -гайл- (-гал-, -гел-) (імёны ліцьвінаў Відзігайла, Інгела, Монтгайла; германскія імёны Widigail, Ingeila, Montigel) — ад гоцкага і бургундзкага gails 'жвавы, свавольны, ганарысты'[4].

У Польшчы адзначалася імя Восгал: In Cramkovo… Andreas Vosgal mansum liber (1494 год)[5].

Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: Wasgalo conucho Vilnensi (31 ліпеня 1433 году)[6]; Vasgalo procuratoree, Gyniwilo konucho Wilnensibus (9 чэрвеня 1434 году)[7]; Пану Вазкгаилу в Судеревех землица татиная Некрашова[8], у Ковеньскои волости под Вешомъ земля Вазкгаилова[9], у Вилкомирскои волости. Вазкгаилу озеро Преподы на Немецкои граници[10], земля Вазкгаилова[11] (1440—1492 гады); Вежкгайло… Радуньцы (1444 год)[12]; намесник, воеводы полоцкого, Вежкгаило (25 чэрвеня 1447 — 17 лютага 1459 году)[13]; domino Wasgal (14 студзеня 1459 году)[14]; praesentibus testibus strenuis Towthwyl et Wesgal[15], dominis Tholthvil et Vasgal[16] (1461 год); земля пустовщина дати Миновъщина у Новъгородскомъ повете Везкгаилу (12 красавіка 1456 году)[17]; Juracha Wazgielowicz (10 ліпеня 1490 году)[18]; с Вежкгаиломъ Ивашковичомъ (каля 1492 году)[19]; Анъдреи Вазкаило, сынъ его Семенъ (каля 1492 году)[20]; въ бояр… в Кинътовта Вожъкгаиловича (2 ліпеня 1493 году)[21]; наместъникъ нашъ виленскии Мишъко Вежъкгаиловичъ (9 лістапада 1506 году)[22]; dominis… Nicolao Wyeszgal (11 сакавіка 1523 году)[23]; Viesgal, decanus Vilnensis (1524 год)[24]; князя Миколая Вежкгаиловича, бискупа киевъского (8 красавіка 1527 году)[25]; Вежкгаило Вишневичъ[26], Якубъ Возкгаловичъ[27] (1528 год); у Муснекелях пустовщины: Вежкгайловщина (сьнежань 1534 году)[28]; зятя Балтромея Вежкгеловича (1567 год)[29]; Wazgiełło (Wozgiełło, 1756 год)[30]; Maciej Wozgało (1772 год)[31]; Adam Ignacy Wazgielewicz (1801 год)[32]; Krystyna Waszgieło (1824 год)[33].

Носьбіты

рэдагаваць

Вазгеловічы (Wozgiełowicz) гербу Лебедзь[38] — літоўскі шляхецкі род[39][40].

Вэжгайлы (Weżgajło) — літоўскі шляхецкі род[41].

Вазгелы (Wazgiełło) гербу Вадвіч — шляхецкі род Рэчы Паспалітай[42].

Вяжгайлы (Wieżgajło) — шляхецкі род Рэчы Паспалітай з Кіеўскага ваяводзтва[43].

На гістарычнай Меншчыне існуе вёска Вазгелы.

Глядзіце таксама

рэдагаваць

Крыніцы

рэдагаваць
  1. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 567, 1547, 1637.
  2. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 220.
  3. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 320, 1637.
  4. ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 17.
  5. ^ Słownik staropolskich nazw osobowych. T. 7. — Wrocław, 1984. S. 276.
  6. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 1: 1387—1468. — Kraków, 1932. S. 147.
  7. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 1: 1387—1468. — Kraków, 1932. S. 150.
  8. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 20.
  9. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 28.
  10. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 30.
  11. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 50.
  12. ^ Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией. Т. 1. — СПб., 1863. С. 15.
  13. ^ Полоцкие грамоты XIII — начала XVI в. Т. 1. — М., 2015. С. 227.
  14. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 1: 1387—1468. — Kraków, 1932. S. 255.
  15. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 1: 1387—1468. — Kraków, 1932. S. 271.
  16. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 1: 1387—1468. — Kraków, 1932. S. 273.
  17. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 69.
  18. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 2: 1468—1501. — Kraków, 1939. S. 430.
  19. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 70.
  20. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 4 (1479—1491). — Vilnius, 2006. P. 160.
  21. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 73.
  22. ^ Акты, отно­ся­щи­е­ся к исто­рии Запад­ной Рос­сии. Вып. 2. 18‑я и 32 кни­ги запи­сей Литовской мет­ри­ки: Мет­ри­ка коро­ле­вы Боны. — Москва, 2018. С. 202.
  23. ^ Rowell S. C. Acta primae visitationis diocesis vilnensis anno domini 1522 peractae. Vilniaus Kapitulos Archyvo Liber IIb atkūrimas. — Vilnius, 2015. P. 152.
  24. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 224 (4) (1522—1530). — Vilnius, 1997. P. 124.
  25. ^ Аляхновіч Р., Рыбчонак С., Шаланда А. Род Іллінічаў у Вялікім Княстве Літоўскім у ХV-ХVІ ст.: радавод, гербы, уладанні. — Мір, 2015. С. 306.
  26. ^ Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кн. 523. — Менск, 2003. С. 69.
  27. ^ Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кн. 523. — Менск, 2003. С. 161.
  28. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 227 (8) (1533—1535). — Vilnius, 1999. P. 148.
  29. ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 734.
  30. ^ Sinkevičiūtė D., Račickaja V. Lietuvių dvikamienių vardų kilmės asmenvardžiai ir jų kamienų užrašymo ypatybės Vilniaus naujųjų miestiečių ir laiduotojų 1661—1795 metų sąraše // Archivum Lithuanicum. T. 16, 2014. P. 306.
  31. ^ Butkiszki, Geneteka baza Polskiego Towarzystwa Genealogicznego
  32. ^ Dusiaty, Geneteka baza Polskiego Towarzystwa Genealogicznego
  33. ^ Kietowiszki, Geneteka baza Polskiego Towarzystwa Genealogicznego
  34. ^ Описание документов и бумаг, хранящихся в Московском архиве Министерства юстиции. Кн. 21. — М., 1915. С. 220.
  35. ^ Описание документов и бумаг, хранящихся в Московском архиве Министерства юстиции. Кн. 21. — М., 1915. С. 228.
  36. ^ Опись документов Виленского центрального архива древних актовых книг. Вып. 1. ― Вильна, 1901. С. 90.
  37. ^ Опись документов Виленского центрального архива древних актовых книг. Вып. 4. ― Вильна, 1905. С. 33.
  38. ^ Gajl T. Herby Szlacheckie Rzeczypospolitej Obojga Narodow. — Gdańsk, 2003. S. 321.
  39. ^ Polska encyklopedja szlachecka. T. 12. — Warszawa, 1939. S. 218.
  40. ^ Polska encyklopedja szlachecka. T. 12. — Warszawa, 1939. S. 218.
  41. ^ Polska encyklopedja szlachecka. T. 12. — Warszawa, 1938. S. 112.
  42. ^ Gajl T. Herby Szlacheckie Rzeczypospolitej Obojga Narodow. — Gdańsk, 2003. S. 319.
  43. ^ Polska encyklopedja szlachecka. T. 12. — Warszawa, 1938. S. 142.
Атрымана з «https://be-tarask.wikipedia.org/w/index.php?title=Вазгайла&oldid=2587885»