Вікіпэдыя

Вільда

Вільда (Вілда, Вільдзь), Вільта (Вільць) — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча.

Вільда
лац. Vilda
Wildo
Паходжаньне
Мова(-ы) германскія
Іншыя формы
Варыянт(ы) Вілда, Вільдзь, Вільта, Вільць
Зьвязаныя імёны Вільцейка, Вілдзен, Вілтаўт
Эйвільд, Явільт, Ясьвільт
Зьвязаныя артыкулы
якія пачынаюцца з «Вільда»

Паходжаньне

рэдагаваць
Асноўны артыкул: Імёны ліцьвінаў

Вілда або Вілта, пазьней Вільда (Wildo[1], Wilto, Wilde) — імя германскага паходжаньня[2]. Іменная аснова -вілд- (-вілт-) паходзіць ад гоцкага wilþeis 'дзікі'[3][a]. Сярод ліцьвінаў бытавалі імёны Вільцейка, Вілдзен, Вілталт, Эйвільд (Эвільд), Явільт, Ясьвільт. Адзначаліся германскія імёны Wildike, Vilden, Wiltolt, Evilda, Awild, Asvild[b].

Этымалягічны слоўнік старапольскіх асабовых імёнаў, выдадзены Польскай акадэміяй навук, адзначае гістарычнае бытаваньне ў Польшчы германскіх імёнаў Wild (Wilde, Wildo, Wilda), Hewiltus[11].

У Прусіі бытавалі імёны Wiltico / Wilticke[c], Wiltut / Wiltuthe[d] (1397 год), Wiltaute / Wiltaut[e] (1315 і 1380 гады)[15][16]. У 1634 годзе ў Каралявецкім унівэрсытэце навучаўся Christophorus Wilde, Ortelsburgensis Borussus, у 1654 годзе — Philippus Bartholomeus Wilde, Schiffenburga-Prussus[17].

Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: земль пустых в Оболцохъ… а Дробышевы Вилтевича (12 жніўня і 17 верасьян 1519 году)[18]; Wilthowa (1563 год)[19]; Hans Conrad Wildt, Mahler von Grodno (сакавік — красавік 1656 году)[20]; Jan Wildziewicz (1690 год)[21]; Andreas Wiłda (1707 год)[22]; u Baltazara Wiłdy soli… u jmci pana Wildy kupca Ryzkiego… Wildzie… Baltarza Wildy (4 лістапада 1777 году)[23]; Thomas Wildziewicz (6 жніўня 1790 году)[24][25]; Szymon Wildziewicz budowniczy witebski (17 лістапада 1790 году)[26][f].

Носьбіты

рэдагаваць

Вільдзевічы (Wildziewicz) гербу Вянява — літоўскі шляхецкі род[40].

На гістарычнай Віленшчыне існуе вёска Вільдзішкі.

Заўвагі

рэдагаваць
  1. ^ Польска-летувіская аўтарка Юстына Вальковяк прызнае за найбольш адэкватнае тлумачэньне іменных асноваў -вілт- і -віл- зь летувіскай мовы vìltis 'спадзявацца, мець надзею', viltìs 'надзея'[4] (упершыню фіксуецца ў слоўніку Канстанціна Шырвіда[5])
  2. ^ Таксама адзначаліся германскія імёны Wildilo[1], Vuildanus[6], Wiltune[7], Wildbertus (Wild-bertus), Wildekinnus (Wilde-kinnus)[8], Wildert (Wild-ert[9], Wiltert[10]), Wildemarius (Wilde-marius), Wildrada (Wild-rada)[6]
  3. ^ Адзначалася германскае імя Wildike[12]
  4. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Vilithuta[13]
  5. ^ Адзначалася германскае імя Wiltolt[14]
  6. ^ Таксама:
    • Жвілт (параўн.: Dawid Żminigajło Jawgiel, т. б. z Minigajła[27]): доилиды Жвилтовичи (1440—1492 гады)[28];
    • Вілдун (адзначалася германскае імя Wiltune[7]): села Вилдуновъ (1554 год)[29];
    • Вілдут, Вілдот (адзначалася германскае імя Wiltet[30]): Янко Вилдутович… Янко Вилдотович (1537—1538 гады)[31];
    • Вілтар (адзначалася старажытнае германскае імя Wildhari[32]): Юрко Вилтаренко (1649 год)[33];
    • Вілтэйт: Dobko Wiltheytowic (1558 год)[34];
    • Манстывілд: cum Monstiwyld[35], Monstwid[36], Monstwild[37] (2 кастрычніка 1413 году)

Крыніцы

рэдагаваць
  1. ^ а б Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule. T. III: Les noms de personnes contenus dans les noms de lieux. — Paris, 1985. P. 473.
  2. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1591.
  3. ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 17.
  4. ^ Walkowiak J. B. Litewskie nazwiska Polaków: słownik etymologiczno-frekwencyjny. — Poznań, 2019. S. 24.
  5. ^ vilti̇̀s, Lietuvių kalbos žodynas
  6. ^ а б Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 224.
  7. ^ а б Barber H. British Family Names: Their Origin and Meaning, with Lists of Scandinavian, Frisian, Anglo-Saxon and Norman Names. — Longon, 1894. P. 56.
  8. ^ Dräger K. Deutscher Familiennamenatlas. Bd. 6. — Berlin; Boston, 2017. S. 574.
  9. ^ Barber H. British Family Names: Their Origin and Meaning, with Lists of Scandinavian, Frisian, Anglo-Saxon and Norman Names. — Longon, 1894. P. 37.
  10. ^ Stark F. Die Kosenamen der Germanen: eine Studie. — Wien, 1868. S. 181.
  11. ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 103, 288.
  12. ^ Gottschald M. Deutsche Namenkunde: Unsere Familiennamen nach ihrer Entstehung und Bedeutung. — Berlin, 1971. S. 611.
  13. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1606.
  14. ^ Scheffler-Erhard C. Alt-Nürnberger Namenbuch. — Nürnberg, 1959. S. 16.
  15. ^ Pierson W. Altpreußischer Namenkodex // Zeitschrift für Preußische Geschichte und Landeskunde. — Berlin, 1873. S. 736.
  16. ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 118.
  17. ^ Die matrikel der Universität Königsberg i. Pr. Bd. 1: Die Immatrikulationen von 1544—1656. — Leipzig, 1910. S. 356, 538.
  18. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 25 (1387—1546). — Vilnius, 1998. P. 163—164.
  19. ^ Писцовая книга Гродненской экономии с прибавлениями, изданная Виленской Комиссией для разбора древних актов. Ч. 2. — Вильна, 1882. С. 328.
  20. ^ Augusiewicz S. Spis uchodźców z Wielkiego Księstwa Litewskiego w Prusach Książęcych w latach 1655—1656 w zbiorach Geheimes Staatsarchiv Preussicher Kulturbesitz w Berlinie // Komunikaty Mazursko-Warmińskie. Nr. 1 (271), 2011. S. 133.
  21. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Województwo wileńskie 1690 r. — Warszawa, 1989. S. 239.
  22. ^ Pasvalio Šv. Jono Krikštytojo parapijos jungtuvių įrašai 1706—1729 m., Nepriklausomas virtualus archyvas GENMETRIKA
  23. ^ Историко-юридические материалы, извлеченные из актовых книг губерний Витебской и Могилевской, хранящихся в Центральном архиве в Витебске. Вып. 19. — Витебск, 1889. С. 301, 304, 306.
  24. ^ Sẽnosios Pasvalio bažnyčios knygos. X. 1776—1793 metų jungtuvių metrikų knyga. — Savilaida, 2016. P. 55.
  25. ^ Sẽnosios Pasvalio bažnyčios knygos. IX. 1788—1794 metų mirties metrikų knyga. — Savilaida, 2016. P. 22.
  26. ^ Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės seimelių instrukcijos (1788—1790). — Vilnius, 2015. P. 55.
  27. ^ Akta zjazdów stanów Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 2. — Warszawa, 2009. S. 303, 443.
  28. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 52.
  29. ^ Археографический сборник документов, относящихся к истории Северо-западной Руси. Т. 8. — Вильна, 1870. С. 77.
  30. ^ Dijkstra W. Friesch woordenboek (Lexicon frisicum). — Leeuwarden, 1911. S. 442.
  31. ^ Mackavičius A. Žemaitijos valsčių surašymas 1537—1538 m. — Vilnius, 2003. P. 92, 275.
  32. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule. T. III: Les noms de personnes contenus dans les noms de lieux. — Paris, 1985. P. 473.
  33. ^ Реєстр Війська Запорозького 1649 року. — К., 1995. С. 111.
  34. ^ Писцовая книга Гродненской экономии с прибавлениями, изданная Виленской Комиссией для разбора древних актов. Ч. 1. — Вильна, 1881. С. 415.
  35. ^ Akta unji Polski z Litwą, 1385—1791. — Kraków, 1932. S. 54.
  36. ^ Akta unji Polski z Litwą, 1385—1791. — Kraków, 1932. S. 57.
  37. ^ Akta unji Polski z Litwą, 1385—1791. — Kraków, 1932. S. 70.
  38. ^ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego: Spisy. T. 4. Ziemia smoleńska i województwo smoleńskie XIV—XVIII wiek. — Warszawa, 2003. S. 123.
  39. ^ Яўген Анішчанка, Духовенство Гродненского повета в восстании 1794 г., Архіў гісторыка Анішчанкі, 22 лістапада 2016 г.
  40. ^ Ciechanowicz J. Rody rycerskie Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 5. — Rzeszów, 2001. S. 360.
Атрымана з «https://be-tarask.wikipedia.org/w/index.php?title=Вільда&oldid=2590778»