Ала (мужчынскае імя)
Ала (Аля, Эла), Ела — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча.
| Ала лац. Ała | |
| Alo | |
| Паходжаньне | |
|---|---|
| Мова(-ы) | германскія |
| Іншыя формы | |
| Варыянт(ы) | Ела, Аля, Эла |
| Зьвязаныя імёны | Алейка, Аліш, Альберт, Альбут, Альвін, Альвіс, Альгерд, Алігут, Альман, Альмін, Аламунт, Яльмуд |
| Зьвязаныя артыкулы | |
| якія пачынаюцца з «Ала» | |
Паходжаньне
рэдагавацьАла або Ела (Alo, Allo, Elo) — імя германскага паходжаньня[1]. Іменная аснова ал- паходзіць ад гоцкага alls 'увесь, кожны'[2][a]. Сярод ліцьвінаў бытавалі імёны Алейка (Алека), Аліш (Альш, Гальш), Альбэрт, Альбут, Альвін, Альвіс, Альгерд (Альгард, Альгарт), Алігут, Альман, Альмін, Аламунт. Адзначаліся германскія імёны Allecke (Alico), Allisch (Alsch, Halsch), Alabert (Albert), Albot, Alwin, Alvis, Algart (Olgard), Algut, Alman, Almin, Alamunt. Іменная аснова ал- таксама магла ўтварыцца шляхам скарачэньня асновы адал- (dl > ll > l), якая паходзіць ад стараверхненямецкага adal 'шляхетны род'[4].
Этымалягічны слоўнік старапольскіх асабовых імёнаў, выдадзены Польскай акадэміяй навук, адзначае гістарычнае бытаваньне ў Польшчы германскіх імёнаў Alisz (Alusz, Alesz, Alsz, Halsz), Alboldus, Albert (Albart, Jalbert, Olbert), Olgierz, Alardus, Alheidis (Aleidis), Olrzych (Olrzyk), Olsand[5].
У Прусіі бытавалі імёны Allicke[b][8], Allete[c] (1405 год)[8], Algart / Algarde[d] (1398 і 1400 гады)[8], Algaude[e] (1300 год)[8], Algutte / Algotte[f] (1399 і каля 1400 году)[8], Allemanne[g] (1337 год)[8], Alsune / Alsun (1328, 1341 і 1409 гады)[8], Alsutte / Alsut (1292 і 1389 гады)[8], Alwide[h][8].
У Беластоку адзначалася прозьвішча Ольвік: Paulus Olwik[i] (1762 год)[19].
Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: пань Михайло Ело маршалокъ господарьский (1567 год)[20]; Oliszki (1744 год)[21]; Parafia Opitołocka… Elyszki, wioska (1784 год)[22][j].
Носьбіты
рэдагавацьНа гістарычным Падляшшы існуюць вёскі:
На 1924 год каля Мазыру існавала вёска Олава (Алова), назву якой зьвязваюць з адпаведным германскім (паўночнагерманскім) імём[51].
Алішкен (Alischken) — былая вёска каля Інстэрбургу ў Прусіі[52].
Заўвагі
рэдагаваць- ^ Польска-летувіская аўтарка Юстына Вальковяк прызнае брак адэкватнага тлумачэньня іменнай асновы ал- зь летувіскай мовы, адзначаючы магчымасьць запазычаньня з гоцкай мовы[3]
- ^ Адзначалася германскае імя Alico[6] (Allecke[7])
- ^ Адзначалася германскае імя Alitta[9]
- ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Algart[10] (Algardus[11])
- ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Eligaud[12]
- ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Algut[13] (Algot[14])
- ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Alaman, пазьнейшае Alemann[15]
- ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Alluid[16] (Alvitus[17])
- ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Alwicus[18]
- ^ Таксама:
- Аліта, Алата (адзначалася германскае імя Alitta[9], Alathe[23][24]): на гістарычнай Троччыне існуе места Аліта, на 1906 год існавалі вёска і маёнтак Алатавічы ў Себескім павеце Віцебскай губэрні[25];
- Алут: Петр Алутович (1537 год)[26], Xiedza Alipiego Ałutowicza (1796 год)[27];
- Ален (адзначалася старажытнае германскае імя Allin[28]): Ганна і Эмільян Аленовічы (Alenowicz) — уладальнікі гаспадаркі ў Вялікіх Лепах каля Дзевянішак на 1934 год[29], у гістарычнай Прусіі існуе вёска Аленаў;
- Аланд, Алант, Алент, Яландзь: księdza Alanda (6 красавіка 1605 году)[30], Pater Alandus (14 красавіка 1605 году)[31], Alanty (1744 год)[21], Hedvigis Ołentowiczowa (1749 год)[32], szlachetnych Macieja Jałandziewicza (29 студзеня 1752 году)[33], Алантовічы (Alantowicz) гербу Порай — літоўскі шляхецкі род[34];
- Альбер (адзначалася германскае імя Alber[35], Alberus[36]): на гістарычнай Ашмяншчыне існуе вёска Вольберавічы;
- Алвестар: Алехно Алвестровичъ (1567 год)[37];
- Ялаўт (адзначалася старажытнае германскае імя Allolldd[38]): у перапісу харугваў 1421 году ўпамінаецца баярын Ялаўт[39];
- Альвіта (адзначалася старажытнае германскае імя Alvith[40], Alawit[38], Olvit[41], Alvidus[42]): на гістарычнай Ковеншчыне існуе вёска Альвіта;
- Алгет (адзначалася старажытнае германскае імя Aalgidis[43], Algitha[44]): у актах Вялікага Княства Літоўскага ўпамінаўся маёнтак Алгетышкі (Алгетышки, Элгетышки) у Вількамірскім павеце[45], Elgietyszki (1744 год)[21];
- Яўконт (адзначалася старажытнае германскае імя Algundis[46], Alagunth[47][48], Alaguntia[49]): у 1599 годзе ўпаміналася «зямля» Яўконтышка ў Жамойцкім старостве[50]
Крыніцы
рэдагаваць- ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 52, 79.
- ^ Kremer D. Die Germanischen Personennamen in Katalonien // Estudis romànics. Nr. 14, 1972. S. 52.
- ^ Walkowiak J. B. Litewskie nazwiska Polaków: słownik etymologiczno-frekwencyjny. — Poznań, 2019. S. 22.
- ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 1—2.
- ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 3.
- ^ Heintze A. Die deutschen Familien-Namen, geschichtlich, geographisch, sprachlich. — Halle, 1903. S. 102.
- ^ Eule R. Germanische und fremde Personennamen als heutige deutsche Familiennamen // Festschrift zu dem fünfzigjährigen jubiläum des Friedrichs-realgymnasiums in Berlin. — Berlin, 1900. S. 21.
- ^ а б в г д е ё ж з Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 12.
- ^ а б Lind E. H. Norsk-isländska dopnamn ock fingerade namn från medeltiden. — Uppsala, 1915. S. 20.
- ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 167.
- ^ Krause C. E. H. Beiträge zur gefchichte Stade’s 1286 1315 Die 41 ersten Folien des ältesten Stadterbebuchs // Programm des Gymnasium’s zu Stade für Ostern 1856. — Stade, 1856. S. 39.
- ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 81.
- ^ Nielsen O. Olddanske personnavne. — Kjøbenhavn, 1883. S. 3.
- ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 167.
- ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 53.
- ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 53.
- ^ Meyer-Lübke W. Romanische Namenstudien. I. Die altportugiesischen Personennamen germanischen Ursprungs // Sitzungsberichte der Philosophisch-Historischen Classe der Kaiserlichen Akademie der Wissenschaften. Bd. 149. — Wien, 1905. S. 8.
- ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 55, 181.
- ^ Dacewicz L. Antroponimia Białegostoku w XVII—XVIII wieku. — Białystok, 2001. S. 199.
- ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 467.
- ^ а б в Diecezja Wileńska, 1744, Pawet, 20 лютага 2011 г.
- ^ Komosa Ł. A. Dekanat wiłkomierski w 1784 r. w świetle opisów parafii. — Białystok, 2013. S. 83.
- ^ Reichert H. Lexikon der altgermanischen Namen. I. — Wien, 1987. S. 31.
- ^ Khallieva Boiché O. Imja et Name, Aux sources de l'anthropnymie germanique, anglo-saxonne et slave. — Presses de l’université Paris-Sorbonne, 2015. P. 342.
- ^ Список населенных мест Витебской губернии. Витебск, 1906. С. 381.
- ^ Mackavičius A. Žemaitijos valsčių surašymas 1537—1538 m. — Vilnius, 2003. P. 56.
- ^ Lebedys J. Lietuvių kalba XVII—XVIII a. viešajame gyvenime. — Vilnius, 1976. P. 177.
- ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 52.
- ^ Ryszard Sys, Właściciele gospodarstw rolnych w woj. wileńskim w latach 1928—1939, publikacje «Pisarza hipotecznego zawarte w Dzienniku Województwa Wileńskiego za lata 1928—1939»
- ^ Archiwum Domu Sapiehów. — Lwów, 1892. S. 451.
- ^ Archiwum Domu Sapiehów. — Lwów, 1892. S. 452.
- ^ Sẽnosios Pasvalio bažnyčios knygos. VII. 1743—1776 metų mirties metrikų knyga. — Savilaida, 2016. P. 13.
- ^ Тяжбы литовских крестьян и жителей местечек с управителями имений: сборник документов. Ч. 2. — Вильнюс, 1961. С. 128.
- ^ Ciechanowicz J. Rody rycerskie Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 2. — Rzeszów, 2001. S. 15.
- ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 162.
- ^ Sveriges medeltida personnamn. Hft. 1. — Uppsala, 1967. S. 36.
- ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 1321.
- ^ а б Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 54
- ^ Архив Юго-Западной России. Ч. 7, т. 1. — Киев, 1886. С. 47.
- ^ Ao. Prof. Dr. Hermann Reichert, Lexikon der altgermanischen Namen
- ^ Ray O. Vore navne: en etymologisk navnebok med fyldige utredninger. — Chicago, 1944. S. 260.
- ^ Sveriges medeltida personnamn. Hft. 1. — Uppsala, 1967. S. 64.
- ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 16.
- ^ Searle W. G. Onomasticon anglo-saxonicum. — Cambrigde, 1897. P. 197, 537.
- ^ Indeks alfabetyczny miejscowości dawnego wielkiego Księstwa Litewskiego: A—K (Abakanowicze — Kujany). Wilno, 1929. S. 3.
- ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 169.
- ^ Reichert H. Lexikon der altgermanischen Namen. I. — Wien, 1987. S. 18.
- ^ Khallieva Boiché O. Imja et Name, Aux sources de l'anthropnymie germanique, anglo-saxonne et slave. — Presses de l’université Paris-Sorbonne, 2015. P. 377.
- ^ Piel J. M. Sobre a formação dos nomes de mulher medievais hispano-visigodos // Confluência. N. 3, 1992. P. 86.
- ^ Опись документов Виленского центрального архива древних актовых книг. Вып. 5. ― Вильна, 1907. С. 184.
- ^ Рыдзевская Е. А. К варяжскому вопросу // Известия Академии наук СССР. Серия VII. № 7, 1934. С. 515.
- ^ Палмайтис Л. Предложение по научной русификации исконных наименований перешедшей в состав России северной части бывшей Восточной Пруссии. — Европейский институт рассеянных этнических меньшинств, 2003. С. 29.