Бэйнарт
Бэйнарт (Бэйнэрт), Бойнарт (Бойнерт) — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча.
| Бэйнарт лац. Bejnart | |
| Beynart | |
| Паходжаньне | |
|---|---|
| Мова(-ы) | германскія |
| Утворанае ад | Baino + Hart |
| Іншыя формы | |
| Варыянт(ы) | Бэйнэрт, Бойнарт, Бойнерт |
| Зьвязаныя артыкулы | |
| якія пачынаюцца з «Бэйнарт» | |
Паходжаньне
рэдагавацьБэйнарт або Бэйнэрт (Beynart[1], Beinert) — імя германскага паходжаньня[2]. Іменная аснова -бейн- (-байн-) (імя ліцьвінаў Бэйнар; германскае імя Beinher) паходзіць ад гоцкага bain 'нага, галёнка'[2], а аснова -гард- (-гарт-, -арт-) (імёны ліцьвінаў Ленарт, Мэйнарт, Сутарт; германскія імёны Lenhardt, Meinhart, Sutardus) — ад гоцкага hardus 'моцны, цьвёрды'[3][4].
Паводле менскага дасьледніка Алёхны Дайліды, які разьвівае усходнегерманскую этымалёгію імёнаў літоўскіх князёў і баяраў, іменная аснова бой- (буй-, бэй-) (імёны ліцьвінаў Бэер, Бумонт; германскія імёны Beieri, Bumund) зьнітоўваецца з швэдзкім boja 'ланцуг, кайданы'[5]. Адзначаліся старажытныя германскія імёны з асновай -нард- (-нарт-): Nardabert, Nardgaot, Narthildis, Nardulf[6].
У Польшчы ў 1750 годзе адзначалася прозьвішча Bejnert[7].
Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: села Бейнартовичовъ… село Бейнартовичи (1554 год)[8]; Григорей Бейнартъ (1567 год)[9]; передъ нами врадники земскими повету Ковенского… Грыгорьемъ Бейнартомъ — подсудкомъ (16 чэрвеня 1583 году, 10 кастрычніка 1584 году)[10]; секретара его королевское милости, Янъ Якубовичъ Бейнартъ (9 жніўня 1585 году)[11]; земенинъ господарьский повету Упитьского панъ Флориянъ Бейнартъ (2 і 27 ліпеня 1586 году)[12]; земенина господаръского повету Упитъского пана Флорыяна Балътромеевича Бейнарта (30 ліпеня і 1 жніўня 1586 году)[13]; пана Флорыяна Бейнарта — писара гродского земли Жомоитское (17 верасьня і 1 кастрычніка 1586 году)[14]; пани Ева Григорьевна Бейнартовна… пана Балтромея Станиславовича Бейнарта (18 кастрычніка 1596 году)[15]; пани Зофія Григорьевна Бейнартовна (19 кастрычніка 1596 году)[16]; pan Floryyan Beynarth… Флорыян Беинарт подсудокъ Упитскии властною рукою подписалъ (28 студзеня 1597 году)[17]; свейскіе послы прислали к государевымъ посломъ королевского дворянина Юрья Бейнарта (1617 год)[18]; przez mnie Stanisława Beynarta Skarbbnego wielkiego Xięztwa Litewskiego… Станислав Бейнартъ скарбный Вел[икого] Княз[ства] Лит[овъского] (18 ліпеня 1644 году)[19]; ксендзъ Войтехъ Казимеръ Бейнартъ — каноникъ Виленскій… Ja xiądz Woyciech Kazimierz Beynart (1 кастрычніка 1667 году)[20]; Stanisław Beynart skarbny WXL (1595 год)[21]; Andreas Gryskiewicz vnd deßen diener Albrecht Beinert… Grzegorz Beinert… Matthes Beinert (сакавік — красавік 1656 году)[22]; przezemnie, Stanisława Boynarta, skarbowego wo xtta Littgo (15 кастрычніка 1780 году)[23].
Носьбіты
рэдагаваць- Рыгор Бэйнарт — дзяржаўны дзяяч Вялікага Княства Літоўскага, падсудак ковенскі ў 1583—1584 гадох
- Юры Бойнерт — расенскі зямянін, які ўпамінаецца ў 1593 годзе[24]
- Юры Бэйнарт — швэдзкі шляхціч, пасол у Маскоўскую дзяржаву ў 1617 годзе
- Казімер Бэйнарт — дзяржаўны дзяяч Вялікага Княства Літоўскага, харужы смаленскі ў 1726 годзе[25]
У 1690 годзе ўпаміналася мясцовасьць Бэйнартавічы ў Жамойцкім старостве[26].
На 1903 год існаваў выселак Бейнартышкі ў Расенскім павеце Ковенскай губэрні[27].
Глядзіце таксама
рэдагавацьКрыніцы
рэдагаваць- ^ Błaszczyk G. Herbarz szlachty żmudzkiej. T. 1. — Warszawa, 2015. S. 123.
- ^ а б Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 232.
- ^ Kremer D. Die Germanischen Personennamen in Katalonien // Estudis romànics. Nr. 14, 1972. S. 61.
- ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 123.
- ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 16.
- ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1152—1153.
- ^ Antroponimia Polski od XVI do końca XVIII wieku. T. 1: A—G. — Kraków, 2007. S. 226.
- ^ Археографический сборник документов, относящихся к истории Северо-западной Руси. Т. 8. — Вильна, 1870. С. 17—19.
- ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 1260.
- ^ Акты, издаваемые Виленской Комиссией для разбора древних актов. Т. 24. — Вильна, 1897. С. 140, 445.
- ^ Акты издаваемые Виленской комиссией для разбора древних актов. Т. 26. — Вильна, 1899. С. 18.
- ^ Акты издаваемые Виленской комиссией для разбора древних актов. Т. 26. — Вильна, 1899. С. 286, 334.
- ^ Акты издаваемые Виленской комиссией для разбора древних актов. Т. 26. — Вильна, 1899. С. 339, 357—358.
- ^ Акты издаваемые Виленской комиссией для разбора древних актов. Т. 26. — Вильна, 1899. С. 431, 441.
- ^ Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией. Т. 14. — СПб, 1889. С. 549, 551.
- ^ Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией. Т. 14. — СПб, 1889. С. 547.
- ^ Istorijos archyvas. T. 1: XVI amžiaus Lietuvos inventoriai. — Kaunas, 1934. P. 446.
- ^ Якубов К. Россия и Швеция в первой половине XVII в. — М., 1897. С. 32.
- ^ Klovas M., Meilus T. Vilniaus magistratui pavaldžių vakarinių priemiesčių ir palivarkų 1566 m. pagalvės ir 1596 m. nekilnojamojo turto laikytojų mokesčių mokėtojų sąrašai // Lietuvos istorijos metraštis. 2015/1. P. 171, 182.
- ^ Акты издаваемые Виленской археографической комиссией. Т. 9. — Вильна, 1878. С. 37.
- ^ Klovas M., Meilus T. Vilniaus magistratui pavaldžių vakarinių priemiesčių ir palivarkų 1566 m. pagalvės ir 1596 m. nekilnojamojo turto laikytojų mokesčių mokėtojų sąrašai // Lietuvos istorijos metraštis. 2015/1. P. 188.
- ^ Augusiewicz S. Spis uchodźców z Wielkiego Księstwa Litewskiego w Prusach Książęcych w latach 1655—1656 w zbiorach Geheimes Staatsarchiv Preussicher Kulturbesitz w Berlinie // Komunikaty Mazursko-Warmińskie. Nr. 1 (271), 2011. S. 111, 131, 156.
- ^ Историко-юридические материалы, извлеченные из Актовых книг губерний Витебской и Могилевской. Вып. 21. — Витебск, 1891. С. 360.
- ^ Опись документов Виленского центрального архива древних актовых книг. Вып. 1. ― Вильна, 1901. С. 170.
- ^ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego: Spisy. T. 4. Ziemia smoleńska i województwo smoleńskie XIV—XVIII wiek. — Warszawa, 2003. S. 83.
- ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Księstwo Żmudzkie 1690 r. — Warszawa, 2009. S. 38, 292.
- ^ Алфавитный список населенных мест Ковенской губернии. — Ковна, 1903. С. 516.