Валь — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча.

Wal
Паходжаньне
Мова(-ы) германскія
Іншыя формы
Вытворныя формы Вела
Зьвязаныя імёны Валейка, Валіла, Валін, Валант, Вальгун, Валімонт
Гервала, Тоўтвал
Зьвязаныя артыкулы
якія пачынаюцца з «Валь»

Паходжаньне

рэдагаваць

Вала або Валь (Walo, Wal, Wall) — імя германскага паходжаньня[1]. Іменная аснова -вал- паходзіць ад гоцкага *wala 'тыя, хто выдужаў на полі бітвы', walisa 'праўдзівы, лю́бы', waljan 'выбраць' або германскага wala < *wal(a)ha- 'чужы, валійскі'[2][a]. Сярод ліцьвінаў бытавалі імёны Валейка (Валіка), Валіла, Валін, Валант (Валянт), Валімонт, Гервала, Тоўтвал. Адзначаліся германскія імёны Waleicho (Walica), Walilo, Walin, Waland, Walamunt, Gerwala, Teodwal.

Этымалягічны слоўнік старапольскіх асабовых імёнаў, выдадзены Польскай акадэміяй навук, адзначае гістарычнае бытаваньне ў Польшчы германскага імя Walinus[4].

У Прусіі бытавала імя Waliot[b] (1383 год)[6].

Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: чоловековъ… а Паца Валевича (3 сакавіка 1523 году)[7]; Мартинъ Валевичъ (1528 год)[8]; з роду Уркшевичовъ… Валю Янушковичу (15 верасьня 1568 году)[9]; сюло Вонъдзянске… Павелъ Валевичъ з братомъ своимъ Касъпромъ (5 ліпеня 1596 году)[10]; sioło Szyksniancy… Jakub Waliewicz… Янюля Валевича (21 сакавіка 1599 году)[11]; Josephus Walewicz (XVII ст.)[12]; Christophorus Walewicz (1702 год)[13]; Mathias Walewicz (1718 год)[14]; Catarina de Domo Waliowna (1760—1790 гады)[15][c].

Носьбіты

рэдагаваць

Валевічы (Walewicz) — літоўскія шляхецкія роды зь Вільні, Віленскага і Ашмянскага паветаў[25].

Валі — літоўскі шляхецкі род[26].

На гістарычнай Наваградчыне існуе вёска Валеўка, у былым Жамойцкім староствеВалішкі.

  1. ^ Польска-летувіская аўтарка Юстына Вальковяк прызнае брак адэкватнага тлумачэньня іменнай асновы -вал- зь летувіскай мовы[3]
  2. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Valot (Walloth)[5]
  3. ^ Таксама:
  1. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1514—1515.
  2. ^ Kremer D. Die Germanischen Personennamen in Katalonien // Estudis romànics. Nr. 14, 1972. S. 219.
  3. ^ Walkowiak J. B. Litewskie nazwiska Polaków: słownik etymologiczno-frekwencyjny. — Poznań, 2019. S. 24.
  4. ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 277.
  5. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1521.
  6. ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 114.
  7. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 25 (1387—1546). — Vilnius, 1998. P. 240.
  8. ^ Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кн. 523. — Менск, 2003. С. 169.
  9. ^ Jablonskis K. Archyvinės smulkmenos // Praeitis. T. 2. — Kaunas, 1933. P. 416.
  10. ^ Istorijos archyvas. T. 1: XVI amžiaus Lietuvos inventoriai. — Kaunas, 1934. P. 428.
  11. ^ Istorijos archyvas. T. 1: XVI amžiaus Lietuvos inventoriai. — Kaunas, 1934. P. 511, 513.
  12. ^ Maciejauskienė V. Gruzdžių pavardės: istorija ir dabartis // Lietuvos valsčiai. Kn. 17, 2010. P. 3.
  13. ^ Pasvalio Šv. Jono Krikštytojo parapijos jungtuvių įrašai 1697—1705 m., Nepriklausomas virtualus archyvas GENMETRIKA
  14. ^ Pasvalio Šv. Jono Krikštytojo parapijos jungtuvių įrašai 1706—1729 m., Nepriklausomas virtualus archyvas GENMETRIKA
  15. ^ Walkowiak J. Współczesne nazwiska Polaków o możliwej genezie litewskiej nieobecne w LPŽ, poświadczone w kartotece antroponimicznej LKI // Onomastica (Wrocław). T. 64, 2020. S. 222.
  16. ^ Алфавитный список землевладельцев Ковенской губернии. — Ковна, 1882. С. 70.
  17. ^ Kryniczyn lata 1697—1703 rejestr chrztów kościelnych
  18. ^ Gottschald M. Deutsche Namenkunde: Unsere Familiennamen nach ihrer Entstehung und Bedeutung. — Berlin, 2006. S. 514, 535.
  19. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1519.
  20. ^ Istorijos archyvas. T. 1: XVI amžiaus Lietuvos inventoriai. — Kaunas, 1934. P. 531.
  21. ^ Lietuvos inventoriai XVII a. — Vilnius, 1962. P. 338.
  22. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 1: 1387—1468. — Kraków, 1932. S. 333.
  23. ^ Indeks alfabetyczny miejscowości dawnego wielkiego Księstwa Litewskiego: A—K (Abakanowicze — Kujany). Wilno, 1929. S. 171.
  24. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1519.
  25. ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2016. S. 362, 839.
  26. ^ Сьпіс шляхецкіх родаў, прозьвішчы якіх пачынаюцца на В, Згуртаваньне беларускай шляхты