Вела

	Вела; лац. Vieła
	Welo
Паходжаньне
Мова(-ы)	германскія
Іншыя формы
Варыянт(ы)	Вел, Вель
Вытворныя формы	Валь
Зьвязаныя імёны	Велейка, Велянт, Велют, Вяльмонт, Велерат
Зьвязаныя артыкулы
	якія пачынаюцца з «Вела»

Вела, Вел (Вель) — мужчынскае імя.

Паходжаньне

Вела (Welo) — імя германскага паходжаньня^[1]. Іменная аснова вел- паходзіць ад стараісьляндзкага welja 'абіраць' або стараангельскага wela 'багацьце, дастатак'^[2]. Сярод ліцьвінаў бытавалі імёны Велейка (Веліка), Велянт, Велют, Вяльмонт, Велерат. Адзначаліся германскія імёны Weleka (Weliko), Welant, Welut, Welamunt, Welarat. Іменная аснова вел- таксама магла ўтварыцца ад асновы -віл-^[1].

Этымалягічны слоўнік старапольскіх асабовых імёнаў, выдадзены Польскай акадэміяй навук, адзначае гістарычнае бытаваньне ў Польшчы германскіх імёнаў Welke^[3], Wielusz^[4].

У Прусіі бытавалі імёны: Wele, Welun / Welune (1339, 1370, 1396, 1404 і 1425 гады), Walithe (1328 год), Welot (1339 год), Walgenne (1400 год), Waliot / Welyod^[a] (1382 і 1399 гады), Walgoth^[b] (1363 год)^[9].

У Ноўгарадзе ў XIV ст. адзначалася германскае (паўночнагерманскае) імя Вельют (Veljotr)^[10].

Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: Вел Мончович (1537 год)^[11]; слугу на имя Веля Миновича шляхтича (1567 год)^[12]; ку сеножати подданого пана Тихона Корсака, хоружого повету Менского Яна Веловича, старца (30 ліпеня 1586 году)^[13]; Kazimierz Wiełowicz (1621 год)^[14]; na miejscu P. Augustyna Wiełowicza… Piotr Wiełowicz… Dawid Wiełowicz (1690 год)^[15]^[c].

Носьбіты

Вяловічы (Wiełowicz) — літоўскі шляхецкі род з Ашмянскага павету^[19].

Велі (Wiel) і Вяловічы (Wiełłowicz, Wiełowicz) гербаў Порай, Рудніца, Стрэмя і Шранява — літоўскія шляхецкія роды зь Вільні і Віленскага павету^[20].

Вялёвічы — літоўскі шляхецкі род^[21].

У XVI ст. існавала поле Вялевічы (Велевичи) у Жамойцкім старостве^[22].

Заўвагі

^ Адзначалася старажытнае германскае імя Walhad^[5], Wallath^[6]
^ Адзначалася старажытнае германскае імя Walagaudius^[7], Valgautr^[8]
^
Таксама:
- Велун: Wełuny (1744 год)^[16], Балтрамей Велуновіч — селянін з Румшышкаў, які ўпамінаецца ў 1818 годзе^[17];
- Вельмут (адзначалася старажытнае германскае імя Welamuot^[18]): на гістарычнай Ашмяншчыне існуе вёска Вельмуты

Крыніцы

^ ^а ^б Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 6, 1551.
^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 220.
^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 277.
^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 7: Suplement. Rozwiązanie licznych zagadek staropolskiej antroponimii. — Kraków, 2002. S. 614.
^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1518.
^ Searle W. G. Onomasticon anglo-saxonicum. — Cambrigde, 1897. P. 477.
^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1517.
^ Schramm G. Zweigliedrige Personennamen der Germanen. — Berlin, 2013. S. 147, 286.
^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 114—116.
^ Мельникова Е. А. Скандинавские рунические надписи: Новые находки и интерпретации. Тексты, перевод, комментарий. — М., 2001. С. 211, 373.
^ Mackavičius A. Žemaitijos valsčių surašymas 1537—1538 m. — Vilnius, 2003. P. 120.
^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 812.
^ Акты издаваемые Виленской комиссией для разбора древних актов. Т. 26. — Вильна, 1899. С. 339.
^ Rejestry popisowe pospolitego ruszenia szlachty Wielkiego Księstwa Litewskiego z 1621 r. — Warszawa, 2015. S. 97.
^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Księstwo Żmudzkie 1690 r. — Warszawa, 2009. S. 130, 171, 175.
^ Diecezja Wileńska, 1744, Pawet, 20 лютага 2011 г.
^ Тяжбы литовских крестьян и жителей местечек с управителями имений: сборник документов. Ч. 3. — Вильнюс, 1959. С. 74.
^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1551.
^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2016. S. 364.
^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2016. S. 846.
^ Сьпіс шляхецкіх родаў, прозьвішчы якіх пачынаюцца на В, Згуртаваньне беларускай шляхты
^ Спрогис И. Я. Географический словарь древней Жомойтской земли XVI столетия. — Вильна, 1888. С. 39.

[7] Адзначалася старажытнае германскае імя Walhad^[5], Wallath^[6]

[10] Адзначалася старажытнае германскае імя Walagaudius^[7], Valgautr^[8]

[21] Таксама:
Велун: Wełuny (1744 год)^[16], Балтрамей Велуновіч — селянін з Румшышкаў, які ўпамінаецца ў 1818 годзе^[17];

Вельмут (адзначалася старажытнае германскае імя Welamuot^[18]): на гістарычнай Ашмяншчыне існуе вёска Вельмуты

[4] Велун: Wełuny (1744 год)^[16], Балтрамей Велуновіч — селянін з Румшышкаў, які ўпамінаецца ў 1818 годзе^[17];

[5] Вельмут (адзначалася старажытнае германскае імя Welamuot^[18]): на гістарычнай Ашмяншчыне існуе вёска Вельмуты

[Fo-1900-1551-1] а ^б Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 6, 1551.

[2] Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 220.

[3] Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 277.

[4] Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 7: Suplement. Rozwiązanie licznych zagadek staropolskiej antroponimii. — Kraków, 2002. S. 614.

[5] Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1518.

[6] Searle W. G. Onomasticon anglo-saxonicum. — Cambrigde, 1897. P. 477.

[8] Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1517.

[9] Schramm G. Zweigliedrige Personennamen der Germanen. — Berlin, 2013. S. 147, 286.

[11] Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 114—116.

[12] Мельникова Е. А. Скандинавские рунические надписи: Новые находки и интерпретации. Тексты, перевод, комментарий. — М., 2001. С. 211, 373.

[13] Mackavičius A. Žemaitijos valsčių surašymas 1537—1538 m. — Vilnius, 2003. P. 120.

[14] Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 812.

[15] Акты издаваемые Виленской комиссией для разбора древних актов. Т. 26. — Вильна, 1899. С. 339.

[16] Rejestry popisowe pospolitego ruszenia szlachty Wielkiego Księstwa Litewskiego z 1621 r. — Warszawa, 2015. S. 97.

[17] Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Księstwo Żmudzkie 1690 r. — Warszawa, 2009. S. 130, 171, 175.

[18] Diecezja Wileńska, 1744, Pawet, 20 лютага 2011 г.

[19] Тяжбы литовских крестьян и жителей местечек с управителями имений: сборник документов. Ч. 3. — Вильнюс, 1959. С. 74.

[20] Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1551.

[22] Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2016. S. 364.

[23] Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2016. S. 846.

[24] Сьпіс шляхецкіх родаў, прозьвішчы якіх пачынаюцца на В, Згуртаваньне беларускай шляхты

[25] Спрогис И. Я. Географический словарь древней Жомойтской земли XVI столетия. — Вильна, 1888. С. 39.

[1]

[2]

[3]

[4]

[a]

[b]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[c]

[19]

[20]

[21]

[22]

[5]

[6]

[7]

[8]

[16]

[17]

[18]

Паходжаньне
Вела лац. Vieła
Welo
Мова(-ы)	германскія
Іншыя формы
Варыянт(ы)	Вел, Вель
Вытворныя формы	Валь
Зьвязаныя імёны	Велейка, Велянт, Велют, Вяльмонт, Велерат
Зьвязаныя артыкулы
якія пачынаюцца з «Вела»