Гіруці
Гіруці́[1] — вёска ў Беларусі, каля ракі Пелякі. Уваходзяць у склад Лынтупскага сельсавету Пастаўскага раёну Віцебскай вобласьці.
| Гіруці лац. Hiruci / Giruci | |
| Краіна: | Беларусь |
| Вобласьць: | Віцебская |
| Раён: | Пастаўскі |
| Сельсавет: | Лынтупскі |
| Насельніцтва: | 13 чал. (2010) |
| Часавы пас: | UTC+3 |
| Тэлефонны код: | +375 2155 |
| Нумарны знак: | 2 |
| Геаграфічныя каардынаты: | 55°2′38.2″ пн. ш. 26°16′4.4″ у. д. / 55.043944° пн. ш. 26.267889° у. д.Каардынаты: 55°2′38.2″ пн. ш. 26°16′4.4″ у. д. / 55.043944° пн. ш. 26.267889° у. д. |
Гіруці на мапе Беларусі ±   Гіруці | |
Назва
рэдагавацьГерута[2] (Gerutha) — імя германскага паходжаньня[3], якое зьвязваюць зь імём Гера[4]. Іменная аснова -гер- (-гар-, -гір-) (імёны ліцьвінаў Гералт, Гермонт, Бутгер; германскія імёны Gerolt, Geromont, Butger) паходзіць ад стараісьляндзкага geirr, стараверхненямецкага gēr 'дзіда'[5]. Антрапанімічны суфікс-пашыральнік -ут- (-ut-) адзначаецца як у германскіх, так і ў славянскіх мовах[6].
Насельніцтва
рэдагаваць- 1999 год — 31 чалавек
- 2010 год — 13 чалавек
Крыніцы
рэдагаваць- ^ Назвы населеных пунктаў Рэспублікі Беларусь: Віцебская вобласць: нарматыўны даведнік / У. М. Генкін, І. Л. Капылоў, В. П. Лемцюгова; пад рэд. В. П. Лемцюговай. — Мн.: Тэхналогія, 2009. — 668 с. ISBN 978-985-458-192-7. (pdf)
- ^ Райтаровська Н. Загадка походження Рагнара Лодброка // Феномен Європи: від традиційного до сучасного: збірник матеріалів студентсько-аспірантської наукової конференції (Львівський університет імені Івана Франка, 10-11 листопада 2017 р.). — Львів, 2017. С. 76.
- ^ Nielsen O. Olddanske personnavne. — Kjøbenhavn, 1883. S. 29.
- ^ Горенко О. Антропонімічний вимір постмодерної літератури. Монографія. — Берегове-Ужгород, 2020. С. 63.
- ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 98.
- ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 204.