Данейка
Данейка, Дэнейка — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча.
| Данейка лац. Daniejka | |
| Danica | |
| Паходжаньне | |
|---|---|
| Мова(-ы) | германскія |
| Утворанае ад | Dano + суфікс з элемэнтам -к- (-k-) |
| Іншыя формы | |
| Варыянт(ы) | Дэнейка |
| Зьвязаныя артыкулы | |
| якія пачынаюцца з «Данейка» | |
Паходжаньне
рэдагавацьДаніка, Дэнека, Данка або Танека (Danica[1], Deneca[2], Denecke[3], Denicke[4], Dänicke[5], Danko[6], Tannecha) — імя германскага паходжаньня[7]. Іменная аснова дан- (дэн-) (імёны ліцьвінаў Дзенгель, Данар; германскія імёны Dengel, Danhari) паходзіць ад гоцкага *dans 'датчанін'[8] або стараангельскага denu 'даліна'[9].
Імя Данайка гістарычна бытавала ў Польшчы: Danayko (1482 і 1492 гады)[10].
У Прусіі бытавала імя Danicke / Donike (1302 год)[11].
У Польшчы адзначаецца прозьвішча Дэнэка (Deneka, Deneke, Deneko)[12].
Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: cum Woysym Deneykowicz[13], Woyschin Daneycouicz[14], Woysim Daneycouicz[15] (2 кастрычніка 1413 году); чоловековъ… а Донеика (1440—1492 гады)[16]; Иванъ Данеиковичъ (1565 год)[17]; на войта Лососинского Подгацкого Романа Данейковича (5 чэрвеня 1566 году)[18]; Стась Васкевичъ з Данейковичъ… Якубъ Ивановичъ з Данейковичъ… Жданъ Якубовичъ з Данейковъ… Лукашъ Петровичъ з Данейковъ (1567 год)[19]; я Феодоръ Данейковичъ пресвитеръ церкви св. Варвары… я Даміань Данейковичъ пресвитеръ церкви Ненковицкой (13 кастрычніка 1674 году)[20]; Antoni Deneyko — deputat powiatu Lidzkiego, podskarbi trybunału głównego wielkiego xięstwa Litewskiego (13 траўня 1735 году)[21]; Daneykie (1744 год)[22]; Felicyan Danieyko Sędzia Zemski… Antoni Danieyko Starosta Woycieszunski… Joachim Danieyko… Cypryan Danieyko (4 кастрычніка 1765 году)[23]; JPP Denejkowiczów (1784 год)[24].
Носьбіты
рэдагаваць- Войшын Данейкавіч — літоўскі баярын, які на Гарадзельскай уніі атрымаў герб Яніна
Данейкі (Daneyko, Danejko) гербу Сас — літоўскі шляхецкі род зь Лідзкага павету[25].
Данейковічы і Астроўскія-Данейковічы — літоўскія шляхецкія роды[26].
На гістарычнай Слонімшчыне існуе вёска Данейкі, на гістарычнай Аршаншчыне — Данькавічы. Вёскі з назвай Данькі існуюць на гістарычных Браслаўшчыне і Полаччыне.
Крыніцы
рэдагаваць- ^ Jungfer J. Germanisches aus Spanien // Politisch-Anthropologische Monatsschrift für Praktische Politik, für Politische Bildung und Erziehung auf Biologischer Grundlage. Jahrgang 6. — Leipzig, 1908. S. 704.
- ^ Briggs K. An index to personal names in English place-names. — Nottingham, 2023. P. 99.
- ^ Kapff R. Deutsche Vornamen: mit den von ihnen abstammenden Geschlechtsnamen sprachlich erläutert. — Nürtingen am Neckar, 1889. S. 29.
- ^ Heintze A. Die deutschen Familien-Namen, geschichtlich, geographisch, sprachlich. — Halle, 1903. S. 125.
- ^ Gottschald M. Deutsche Namenkunde: Unsere Familiennamen nach ihrer Entstehung und Bedeutung. — Berlin, 1982. S. 146.
- ^ Verdeutschungsbücher des Allgemeinen deutschen sprachvereins. — Berlin, 1900. S. 34.
- ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 355, 401.
- ^ Kremer D. Die Germanischen Personennamen in Katalonien // Estudis romànics. Nr. 14, 1972. S. 93.
- ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 64.
- ^ Słownik staropolskich nazw osobowych. T. 1. — Wrocław, 1965—1967. S. 455.
- ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 22.
- ^ Walkowiak J. B. Litewskie nazwiska Polaków: słownik etymologiczno-frekwencyjny. — Poznań, 2019. S. 90.
- ^ Akta unji Polski z Litwą, 1385—1791. — Kraków, 1932. S. 54.
- ^ Akta unji Polski z Litwą, 1385—1791. — Kraków, 1932. S. 57.
- ^ Akta unji Polski z Litwą, 1385—1791. — Kraków, 1932. S. 70.
- ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 32.
- ^ Popisy wojskowe pospolitego ruszenia Wielkiego Księstwa Litewskiego (1524—1566). — Białystok, 2018. S. 361.
- ^ Акты, издаваемые Виленской Комиссией для разбора древних актов. Т. 22. — Вильна, 1895. С. 256.
- ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 826.
- ^ Археографический сборник документов, относящихся к Северо-Западной Руси. Т. 5. — Вильна, 1871. С. 253.
- ^ Акты издаваемые Виленской археографической комиссией. Т. 13. — Вильна, 1886. С. 167.
- ^ Diecezja Wileńska, 1744, Pawet, 20 лютага 2011 г.
- ^ Рыбчонак С. Акт кампуту шляхты Наваградскага ваяводства ад 4 кастрычніка 1765 г. // Герольд Litherland. № 21, 2019. С. 95, 108.
- ^ Skibicki S. Dekanat kupiski diecezji wileńskiej w świetle opisów parafii z 1784 r. w świetle opisów plebanów. — Białystok, 2009. S. 137, 140—141.
- ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2016. S. 61.
- ^ Сьпіс шляхецкіх родаў, прозьвішчы якіх пачынаюцца на Д, Згуртаваньне беларускай шляхты