Герстолт
Герстолт (Гірстолт), Герштаўт (Гірстаўт, Гірстоўт, Гірштаўт, Керстаўт) — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча.
Герстолт лац. Gierstołt / Hierstołt | |
Паходжаньне | |
---|---|
Мова(-ы) | германскія |
Утворанае ад | Gero + Stalto |
Іншыя формы | |
Варыянт(ы) | Гірстолт, Герштаўт, Гірстоўт, Гірстаўт, Гірштаўт, Керстаўт |
Зьвязаныя артыкулы | |
якія пачынаюцца з «Герстолт» |
Паходжаньне
рэдагавацьГера або Гіра (Gero, Giro) і Сталта (Stalto) — імёны германскага паходжаньня[1][2]. Іменная аснова -гер- (-гар-, -гір-) (імёны ліцьвінаў Гералт, Гермонт, Бутгер; германскія імёны Gerolt, Geromont, Butger) паходзіць ад стараісьляндзкага geirr, стараверхненямецкага gēr 'дзіда'[3], а аснова -сталд- (-сталт-) (імёны ліцьвінаў Вінстаўт, Нястольт; германскія імёны Winstalt, Nistaldus) — ад гоцкага stalds 'які набывае, прагны'[4]. Адзначалася старажытнае германскае імя Heristalt (Heri-stalt)[5].
Этымалягічны слоўнік старапольскіх асабовых імёнаў, выдадзены Польскай акадэміяй навук, адзначае гістарычнае бытаваньне ў Польшчы германскага імя Герстман (Gierstman)[6].
У Прусіі бытавала імя Geristot / Kerstaut (1360 год)[7][8].
Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: Girstawt (Хроніка Віганда)[9]; у Медникох. Кгирстолъту два чоловеки (1440—1492 гады)[10]; пять чоловеков… а Кгирстовтовича (9 лістапада 1449 году)[11]; homines… Gyrsztholth (8—13 сакавіка 1462 году)[12]; Nicolao Gyhirstoltowycz (10 чэрвеня 1471 году)[13]; Михна Керстовтовича (30 траўня 1481 году паводле выпісу 19 верасьня 1568 году)[14]; листъ боярина виленского Миколаевъ Кгирстовътовича… именя Миколаевы Кгирстовътовича в Моишокголе и въ Свире (6 жніўня 1496 году)[15]; nobiles Nicolaus Girstautowicz (25 траўня 1505 году)[16]; nobili Nicolao Gerstoltowycz (3 лістапада 1505 году)[17]; Adam Girstowt… Andrzej Walentynowicz Girstowt… Władysław Girstowt (1667 год)[18]; P. Władysławem Girsztowtem[19], Daniel Girsztowt[20] (1690 год); Giersztowtt (14 лістапада 1784 году)[21].
Носьбіты
рэдагаваць- Гірстолт — літоўскі баярын, які атрымаў наданьне ад вялікага князя Казімера
Крыніцы
рэдагаваць- ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 573, 1360.
- ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule. T. III: Les noms de personnes contenus dans les noms de lieux. — Paris, 1985. P. 319—320.
- ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 98.
- ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 18.
- ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 779, 1359.
- ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 68.
- ^ Pierson W. Altpreußischer Namenkodex // Zeitschrift für Preußische Geschichte und Landeskunde. — Berlin, 1873. S. 505.
- ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 44.
- ^ Scriptores rerum Prussicarum. Bd. 2. — Leipzig, 1863. S. 671—672.
- ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 21.
- ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 61.
- ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 1: 1387—1468. — Kraków, 1932. S. 274.
- ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 2: 1468—1501. — Kraków, 1939. S. 317.
- ^ Jablonskis K. Nauji Vytauto laikotarpio aktai // Praeitis. T. 2. — Kaunas, 1933. P. 393.
- ^ Lietuvos Metrika. Knyga 6 (1494—1506). — Vilnius, 2007. P. 148.
- ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 3: 1501—1507. — Kraków, 1948. S. 699.
- ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 3: 1501—1507. — Kraków, 1948. S. 708.
- ^ Błaszczyk G. Herbarz szlachty żmudzkiej. T. 2. — Warszawa, 2015. S. 135.
- ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Księstwo Żmudzkie 1690 r. — Warszawa, 2009. S. 134.
- ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Księstwo Żmudzkie 1690 r. — Warszawa, 2009. S. 201.
- ^ G, Mosėdžio miestelio ir aplinkinių kaimų senųjų gyventojų romos katalikų bažnyčios santuokos metrikų nuorašai