Гентыла
Гентыла, Гінтыла (Гінтэль), Гендзела (Гіндзель), Гінтала — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча.
| Гентыла лац. Gientyła / Hientyła | |
| Gentile | |
| Паходжаньне | |
|---|---|
| Мова(-ы) | германскія |
| Утворанае ад | Gento + суфікс з элемэнтам -л- (-l-) |
| Іншыя формы | |
| Варыянт(ы) | Гінтыла, Гінтэль, Гендзела, Гіндзель, Гінтала |
| Зьвязаныя артыкулы | |
| якія пачынаюцца з «Гентыла» | |
Паходжаньне
рэдагавацьГантала, Генціла, Гендзела, пазьней Гіндэль або Гентэль (Gantalo, Gentile[1], Gendele, Gindel, Gentel[2]) — імя германскага паходжаньня[3]. Іменная аснова -генд- (-гент-, -гінт-) (імёны ліцьвінаў Гінтэр, Агінт, Эйгінт; германскія імёны Genter, Aginto, Eigint) паходзіць ад гоцкага gands 'посах', пераноснае 'чары'[4].
Этымалягічны слоўнік старапольскіх асабовых імёнаў, выдадзены Польскай акадэміяй навук, адзначае гістарычнае бытаваньне ў Польшчы германскіх імёнаў Gindel і Gincyl[5].
У Прусіі бытавала імя Гандыл (Гінтыл, Гінтэль): Gandil (або Gaudil, 1360 год)[6], Gintil (1364, 1372, 1388[7], 1399 гады[8]), Gintel (1372, 1410 і 1419 гады)[8].
У Польшчы адзначаецца прозьвішча Гендзэль (Gendzel)[9].
Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: Gintil (Паведамленьні аб літоўскіх дарогах)[10]; der Littowen gesinde. Gandiln (1404 год)[11][12]; generoso domino Petro alias Hyndyło (8 красавіка 1478 году)[13]; Marcin Gędziełowicz[14]… Adam Gintyło… Jan Gintyło… Jerzy Gintyło na miejscu rodzica swego Stanisława Gintyły… Kazimierz Gintyło na miejscu ojca swego Kazimierza Gintyła… Krzysztof Gintyło… Wojciech Gintyło… Anna Mikolajewiczówna Andrzejowa Gintyłowa na miejscu nieboszczyka małżonka swego Andrzeja Gintyły (1667 год)[15]; jey mosci paniey Maryanne Gincelownie Jakubowey Sztrunkowey (7 лютага 1668 году)[16]; Jan Gintiłło[17], Józef Kazimierz Gintyło[18], Jan Gintiło[19], Samuel Gintiło… Dawid Gintiło[20], Kazimierz Gintiło[21], Dawid Gintel… Kazimierz Gintel[22] (1690 год); для пана Гентылы… Гентылы (1710 год)[23][24]; Gindzele (1744 год)[25]; Dorota Gindziel (1801 год)[26].
Носьбіты
рэдагаваць- Мацей Пацавіч Гінталовіч — расенскі зямянін, які ўпамінаецца ў 1599 годзе[27]
- Гентыла — магілёўскі шляхціч, які ўпамінаецца ў 1710 годзе
Гендзяловічы і Гінтылы — літоўскія шляхецкія роды, якія мелі ўладаньні на Жамойці
Гентылы — літоўскі шляхецкі род[28].
Гентыла (Gentillo) — прозьвішча, гістарычна зафіксаванае на тэрыторыі цяперашняй Летувы[29].
У былым Жамойцкім старостве існуе вёска Гінтэлішкі.
Крыніцы
рэдагаваць- ^ Kremer D. Die Germanischen Personennamen in Katalonien // Estudis romànics. Nr. 15, 1973. S. 85 (331).
- ^ Heintze A. Die deutschen Familien-Namen, geschichtlich, geographisch, sprachlich. — Halle, 1903. S. 140.
- ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 595, 1685.
- ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 17.
- ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 84—85.
- ^ Pierson W. Altpreußischer Namenkodex // Zeitschrift für Preußische Geschichte und Landeskunde. — Berlin, 1873. S. 502.
- ^ Pierson W. Altpreußischer Namenkodex // Zeitschrift für Preußische Geschichte und Landeskunde. — Berlin, 1873. S. 506.
- ^ а б Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 32.
- ^ Walkowiak J. B. Litewskie nazwiska Polaków: słownik etymologiczno-frekwencyjny. — Poznań, 2019. S. 116.
- ^ Scriptores rerum Prussicarum. Bd. 2. — Leipzig, 1863. S. 667.
- ^ Das Marienburger Tresslerbuch der Jahre 1399—1409. — Königsberg, 1896. S. 315.
- ^ Ivoška D. Litauische historische Personennamen in dem Marienburger Tresslerbuch der Jahre 1399—1409 // Acta linguistica Lithuanica. T. 81, 2019. P. 99.
- ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 2: 1468—1501. — Kraków, 1939. S. 360.
- ^ Błaszczyk G. Herbarz szlachty żmudzkiej. T. 2. — Warszawa, 2015. S. 30.
- ^ Błaszczyk G. Herbarz szlachty żmudzkiej. T. 2. — Warszawa, 2015. S. 116.
- ^ Lietuvos inventoriai XVII a. — Vilnius, 1962. P. 269.
- ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Księstwo Żmudzkie 1690 r. — Warszawa, 2009. S. 70.
- ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Księstwo Żmudzkie 1690 r. — Warszawa, 2009. S. 79.
- ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Księstwo Żmudzkie 1690 r. — Warszawa, 2009. S. 117.
- ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Księstwo Żmudzkie 1690 r. — Warszawa, 2009. S. 151.
- ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Księstwo Żmudzkie 1690 r. — Warszawa, 2009. S. 152.
- ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Księstwo Żmudzkie 1690 r. — Warszawa, 2009. S. 154.
- ^ Историко-юридические материалы, извлеченные из актовых книг губерний Витебской и Могилевской, хранящихся в Центральном архиве в Витебске. Вып. 18. — Витебск, 1888. С. 4, 8—10, 12, 14, 16—17, 19—23, 25—29.
- ^ Историко-юридические материалы, извлеченные из актовых книг губерний Витебской и Могилевской, хранящихся в Центральном архиве в Витебске. Вып. 17. — Витебск, 1888. С. 70, 72—74.
- ^ Diecezja Wileńska, 1744, Pawet, 20 лютага 2011 г.
- ^ 6,"asc"&searchtable=&rpp2=50 Antolepty, Geneteka baza Polskiego Towarzystwa Genealogicznego
- ^ Опись документов Виленского центрального архива древних актовых книг. Вып. 5. ― Вильна, 1907. С. 23.
- ^ Сьпіс шляхецкіх родаў, прозьвішчы якіх пачынаюцца на Ґ, Згуртаваньне беларускай шляхты
- ^ Lietuvių pavardžių žodynas. T. 1. — Vilnius, 1985. P. 653.