Віршыла
Віршыла, Віршула, Вяршыла (Вершэль, Вэрсэль) — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча.
| Віршыла лац. Viršyła | |
| Werzel | |
| Паходжаньне | |
|---|---|
| Мова(-ы) | германскія |
| Утворанае ад | Werzo + суфікс з элемэнтам -л- (-l-) |
| Іншыя формы | |
| Варыянт(ы) | Вершэль, Вэрсэль, Вяршыла, Віршула, Вяршала |
| Зьвязаныя артыкулы | |
| якія пачынаюцца з «Віршыла» | |
Паходжаньне
рэдагавацьВерзел або Вэрцэль (Werzel) — імя германскага паходжаньня[1]. Паводле менскага дасьледніка Алёхны Дайліды, які разьвівае германскую (перадусім усходнегерманскую) этымалёгію імёнаў літоўскіх князёў і баяраў, іменная аснова верз- (вірс-) паходзіць ад гоцкага wairþs 'годны, дастойны'[2].
У Прусіі бытавала імя Вірсіл (або Вірзіл): Hanneke Wirsil (1383 год)[3].
Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: Werzilen, nostri advocati, ipsiusque fratris, nostrorum baronum superioris, Foder nunccupati, totum regnum Ploscoviensem (10 кастрычніка 1485 году)[4]; люди Лабенские задворныи, на имя Виршило а Петръ (26 верасьня 1540 году)[5]; светковъ… Петка Мацевича Вершеля (30 сакавіка 1541 году)[6]; Andrzey Szymkowicz Wirssylo (1558 год)[7]; Иванъ Вершило… Васко Вершило (1566 год)[8]; Павелъ Виршило[9], Якубъ Виршиловичъ[10] (1567 год); Wierszyło (XVI ст.)[11]; a Wirszyłem (2-я палова XVI ст.)[12]; siołko Wirszyły… Mik Wirszyl (20 лістапада 1604 году)[13]; Jan Wirszyło (1621 год[14], 1743 год[15]); D.no Stanislao Wirszyłowicz (1635 год)[16]; Романь Вершило (1649 год)[17]; Jan Wojciech Wirszyło (17 жніўня 1655 году)[18]; Piotr Werszyło (1662 год)[19]; Marcina Werszela (1666 год)[20]; Wirsziło… Wierssiła… Wiersziło… Wierssiłowicz (1671—1681 гады)[21]; Krzystof Wierszel… dom Krzystofa Werszela (1688 год)[22]; wies Wirszyły… Maciey Wirszyło… Mikolay Wirszyło (23 красавіка 1698 году)[23]; Wirsilo (9 чэрвеня 1726 году)[24]; jeziorko małe nazywające się Werszel (1782 год)[25]; Jan Wirszyłło (2 верасьня 1788 году)[26]; Werselowna (1800 і 1803 гады)[27]; Jakub Wierszałowicz (1814 год)[28]; Werszelówna (1825 год)[29]; Sylwester Wierszyło (14 жніўня 1898 году)[30].
Носьбіты
рэдагаваць- Іван Віршылавіч — берасьцейскі мешчанін, які ўпамінаецца ў 1577 годзе[31]
- Юры Паўлавіч Якубовіч Віршыла (Віршыловіч) — расенскі зямянін, які ўпамінаецца ў 1590—1595 гадох[32][33]
- Станіслаў Віршыла — жыхар места Ліды, які ўпамінаецца ў 1680 годзе[34]
- Андрэй, Міхалка і Пётар Вяршылы — навадворскія мяшчане, якія ўпамінаюцца ў 1765 годзе[35]
- Ян Віршыла — дзяржаўны дзяяч Вялікага Княства Літоўскага, падстолі амсьціслаўскі ў 1788 годзе[26]
Вершалі (Wierszel) — прыгонныя зь вёскі Вігушкаў (Ашмянскі павет), якія ўпамінаюцца ў XIX стагодзьдзі[36].
Віршылы (Wirszyło) — прыгонныя зь вёсак Старлыгаў, Хмылкаў, Сурвілаў і засьценку Хацкаў, якія ўпамінаюцца ў XIX стагодзьдзі[37]
Вяршыловічы — уніяты Зблянскай парафіі[38].
Віршылы (Wirszyłło) гербаў Граблі і Тры Ралы, Верушылы (Wieruszyło) і Вершаловічы (Wierszołowicz) — літоўскія шляхецкія роды зь Вільні і Віленскага павету[39].
Віршылы (Wirszyłło) — літоўскі шляхецкі род з Троцкага павету[40].
Вершаловіч і Вершэловіч — прозьвішчы, гістарычна зафіксаныя на тэрыторыі цяперашняй Летувы[41].
У актах Вялікага Княства Літоўскага ўпаміналіся сёлы Вершалі (Вершели) у Гарадзенскім павеце і Вершулішкі (таксама Віршулішкі) або Мураваны Замачак каля Судэрвы[42].
На гістарычнай Гарадзеншчыне існуе вёска Вершалі.
Крыніцы
рэдагаваць- ^ Andresen K. G. Konkurrenzen in der Erklärung der deutschen Geschlechtsnamen. — Heilbronn, 1883. S. 18, 143.
- ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 20.
- ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 118.
- ^ Полоцкие грамоты XIII — начала XVI в. Т. 1. — М., 2015. С. 77.
- ^ Акты издаваемые Виленской археографической комиссией. Т. 17. — Вильна, 1887. С. 392.
- ^ Акты издаваемые Виленской археографической комиссией. Т. 17. Акты Гродненского земского суда. — Вильна, 1890. С. 297.
- ^ Писцовая книга Гродненской экономии с прибавлениями, изданная Виленской Комиссией для разбора древних актов. Ч. 1. — Вильна, 1881. С. 175.
- ^ Документы Московского архива Министерства юстиции. Т. 1. — М., 1897. С. 378.
- ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 1264.
- ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 1343.
- ^ Citko L. Nazewnictwo osobowe północnego Podlasia w XVI w. — Białystok, 2001. S. 84.
- ^ Lietuvos Metrika. Knyga 1 (1380—1584). — Vilnius, 1998. P. 106.
- ^ Lietuvos inventoriai XVII a. — Vilnius, 1962. P. 29.
- ^ Rejestry popisowe pospolitego ruszenia szlachty Wielkiego Księstwa Litewskiego z 1621 r. — Warszawa, 2015. S. 92.
- ^ Niesiecki K. Korona polska przy zlotej wolnosci. — Lwów, 1743. S. 540.
- ^ Žemaičių vyskupijos vizitacijų aktai 1611—1651 m. // Fontes Historiae Lituaniae. Vol. XI, 2011. P. 169.
- ^ Реєстр Війська Запорозького 1649 року. — К., 1995. С. 191.
- ^ Akta zjazdów stanów Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 2. — Warszawa, 2009. S. 284.
- ^ Lebedys J. Lietuvių kalba XVII—XVIII a. viešajame gyvenime. — Vilnius, 1976. P. 74.
- ^ Ragauskaitė A. XVII a. kėdainiečių lietuviškos kilmės asmenvardžiai // Acta linguistica Lithuanica. T. 78, 2018. P. 56.
- ^ Zinkevičius Z. Lietuvių antroponimika: Vilniaus lietuvių asmenvardžiai XVII a. pradžioje. — Vilnius, 1977. P. 219.
- ^ Obst J. Rachunki miasta Wilna // Litwa i Ruś. Z. 7—9, 1913. S. 131, 147.
- ^ Lietuvos inventoriai XVII a. — Vilnius, 1962. P. 429.
- ^ V, Mosėdžio miestelio ir aplinkinių kaimų senųjų gyventojų romos katalikų bažnyčios santuokos metrikų nuorašai
- ^ Vyskupo Ignoto Jokūbo Masalskio Kauno dekanato vizitacija 1782 m. — Vilnius, 2001. P. 404.
- ^ а б Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego: Spisy. T. 9. Województwo mścisławskie XVI—XVIII wiek. — Warszawa, 2019. S. 144.
- ^ Indeks nazwisk rodziców dzieci urodzonych w parafii (Nowe) Daugieliszki w latach 1800—1814
- ^ Turgiele, Geneteka baza Polskiego Towarzystwa Genealogicznego
- ^ Spis rodziców i dzieci urodzonych w parafii Daugieliszki w latach 1815—26
- ^ Spis urzędników na stacji Landwarowo kolei żelaznej, wyznania katolickiego 14 sierpnia 1898 r., Genealogia Wileńszczyzny
- ^ Опись документов Виленского центрального архива древних актовых книг. Вып. 10. ― Вильна, 1913. С. 98.
- ^ Опись документов Виленского центрального архива древних актовых книг. Вып. 2. ― Вильна, 1903. С. 126, 169.
- ^ Опись документов Виленского центрального архива древних актовых книг. Вып. 3. ― Вильна, 1904. С. 128.
- ^ Яўген Анішчанка, Лидское староство 1680 г.инвентарь, Архіў гісторыка Анішчанкі, 26 сьнежня 2015 г.
- ^ Леанід Лаўрэш, Новадворскае староства, Pawet.net, 8 жніўня 2017 г.
- ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2016. S. 376.
- ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2022. S. 185—186.
- ^ Лаўрэш Л. Прыход ў Зблянах // Лідскі летапісец. № 3 (79), 2017. С. 30—48.
- ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2016. S. 846, 851.
- ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2022. S. 446.
- ^ Lietuvių pavardžių žodynas. T. 2. — Vilnius, 1989. P. 1196—1197.
- ^ Indeks alfabetyczny miejscowości dawnego wielkiego Księstwa Litewskiego: A—K (Abakanowicze — Kujany). Wilno, 1929. S. 76.
Літаратура
рэдагаваць- Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. Аўтарскае выданне. — Менск, 2019. — 459 с. — (сьціслая вэрсія кнігі: Вытокі Вялікае Літвы. — Менск, 2021. — 89 с.)