Мінгін
Мінгін, Мінген, Менгін — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча.
| Мінгін лац. Mingin / Minhin | |
| Mennigen | |
| Паходжаньне | |
|---|---|
| Мова(-ы) | германскія |
| Утворанае ад | Menno + Genno Menno + суфікс -кін (-kin) |
| Іншыя формы | |
| Варыянт(ы) | Менгін, Мінген |
| Зьвязаныя артыкулы | |
| якія пачынаюцца з «Мінгін» | |
Паходжаньне
рэдагавацьМінкін, Менікін або Менкен, пазьней Мэніген (Minchin[1], Mennikin, Menekinus[2], Menken[3], Mennigen[4]) — імя германскага паходжаньня[5]. Іменная аснова -мін- (-мен-) (імёны ліцьвінаў Мінят, Асьміна, Гальмін; германскія імёны Miniatus, Osminna, Galmin) паходзіць ад гоцкага minan 'менаваць, памятаць, любіць'[6], minthi 'памяць'[7], а аснова -гін- (-ген-, -кін-) (імёны ліцьвінаў Гендрута, Кімунд, Гінет; германскія імёны Genedrudis, Ginmund, Genet) — ад гоцкага gin- 'пачатак'[8] (гоцкае *ginnan, германскае *gennan 'пачынаць'[9]). Апроч таго, у германскіх імёнах адзначаецца суфікс-пашыральнік -кін (-кен)[10].
Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: людеи Медницкого повета за Велею… а Павила Менкгиновича (25 верасьня 1509 году)[11]; до бояр Минъкгенов (26 верасьня 1585 году)[12]; Adam Mingin[13], Walenti Stanisławowicz Mingin[14], Marek Mingin[15] (20 кастрычніка 1655 году); Stefanem Minginem[16], Jan Stefanowicz Kojalewicz z Mingin[17], od p. Mikołaja Mingina… p. Matyjasz Mingin po rodzicu Andrzeju Minginie z p. Janem Minginem; p. Mikołaj Mingin po rodzicu Walentym Minginie niedzielnego z Wojciechem i Władysławem Minginami[18] (1690 год); Cristina Minginowna (1697 год)[19]; Antoni Mingin (20 верасьня 1789 году)[20]; Zachar Minginowicz (15 сакавіка 1794 году)[21]; Marcjanna Minginiewicz (1801 год)[22].
Носьбіты
рэдагаваць- Адам, Валенці Станіслававіч і Марак Мінгіны — літоўскія шляхцічы, якія засьведчылі Кейданскую унію
Мінгіны (Mingin) гербу Сыракомля[23] — літоўскі шляхецкі род[24].
Мінгены (Mingen) — шляхецкі род Рэчы Паспалітай з Бытамскага павету[25].
Глядзіце таксама
рэдагавацьКрыніцы
рэдагаваць- ^ Ferguson R. English Surnames: And Their Place in the Teutonic Family. — London and New York, 1858. P. 247—248.
- ^ Dräger K. Deutscher Familiennamenatlas. Bd. 6. — Berlin; Boston, 2017. S. 405.
- ^ Andresen K. G. Konkurrenzen in der Erklärung der deutschen Geschlechtsnamen. — Heilbronn, 1883. S. 71.
- ^ Kapff R. Deutsche Vornamen: mit den von ihnen abstammenden Geschlechtsnamen sprachlich erläutert. — Nürtingen am Neckar, 1889. S. 62.
- ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1089.
- ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 18.
- ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 169.
- ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 17.
- ^ G // Köbler G. Gotisches Wörterbuch. 4. Aufl, 2014.
- ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 356.
- ^ Lietuvos Metrika. Knyga 8 (1499—1514). — Vilnius, 1995. P. 328.
- ^ Istorijos archyvas. T. 1: XVI amžiaus Lietuvos inventoriai. — Kaunas, 1934. P. 266.
- ^ Błaszczyk G. Herbarz szlachty żmudzkiej. T. 4. — Warszawa, 2015. S. 299, 303, 325.
- ^ Błaszczyk G. Herbarz szlachty żmudzkiej. T. 4. — Warszawa, 2015. S. 310, 330.
- ^ Błaszczyk G. Herbarz szlachty żmudzkiej. T. 4. — Warszawa, 2015. S. 326, 339.
- ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Województwo trockie 1690 r. — Warszawa, 2000. S. 192.
- ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Województwo trockie 1690 r. — Warszawa, 2000. S. 196.
- ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Województwo trockie 1690 r. — Warszawa, 2000. S. 198.
- ^ Pasvalio Šv. Jono Krikštytojo parapijos jungtuvių įrašai 1697—1705 m., Nepriklausomas virtualus archyvas GENMETRIKA
- ^ Акты издаваемые Виленской комиссией для разбора древних актов. Т. 35. — Вильна, 1910. С. 560.
- ^ Акты издаваемые Виленской комиссией для разбора древних актов. Т. 38. — Вильна, 1914. С. 203.
- ^ 3,"asc"&searchtable=&rpp2=50 Abele, Geneteka baza Polskiego Towarzystwa Genealogicznego
- ^ Gajl T. Herby Szlacheckie Rzeczypospolitej Obojga Narodow. — Gdańsk, 2003. S. 294.
- ^ Сьпіс шляхецкіх родаў, прозьвішчы якіх пачынаюцца на М, Згуртаваньне беларускай шляхты
- ^ Polska encyklopedja szlachecka. T. 8. — Warszawa, 1937. S. 278.