Беркін
Беркін, Беркен, Бергін (Пергін) — мужчынскае імя.
| Беркін лац. Bierkin | |
| Berekin | |
| Паходжаньне | |
|---|---|
| Мова(-ы) | германскія |
| Утворанае ад | Bero + Ginn Bero + суфікс -кін (-kin) |
| Іншыя формы | |
| Варыянт(ы) | Беркен, Бергін, Пергін |
| Зьвязаныя артыкулы | |
| якія пачынаюцца з «Беркін» | |
Паходжаньне
рэдагаваць- Асноўны артыкул: Імёны ліцьвінаў
Берыкін або Берыген (Berekin[1], Beregen) — імя германскага паходжаньня[2]. Іменная аснова -бер- (-бір-) (імёны ліцьвінаў Бірын, Бірыбольд, Бэрвольд; германскія імёны Birin, Beribald, Berwoldus) паходзіць ад гоцкага baira[3], германскага bero 'мядзьведзь'[4], а аснова -гін- (-ген-, -кін-) (імёны ліцьвінаў Гендрута, Кімунд, Менгін; германскія імёны Genedrudis, Ginmund, Mennigen) — ад гоцкага gin- 'пачатак'[5] (гоцкае *ginnan, германскае *gennan 'пачынаць'[6]). Апроч таго, у германскіх імёнах адзначаецца суфікс-пашыральнік -кін (-кен)[7].
Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: чоловеки… Беркиничи[8], Перкгину чоловекь[9] (1440—1492 гады); Berkienowicz (1639 год)[10]; Berkinowicz (1645 год)[11]; Nobilis Joannes Berkinowicz, referendarius Vilnensis (22 і 26 траўня 1666 году)[12]; pana Jana Berkinowicza (20 сакавіка 1670 году і 10 сакавіка 1678 году)[13]; szlachetny pan Jan Berkinowicz — rayca (11 студзеня 1673 году)[14]; Berhinowicz Joannis (27 красавіка 1685 году)[15]; do pana Berkinowicza — burmistrza (2 красавіка 1686 году)[16]; kamienica Pana Berkienowicza… kamienica Jego Mości Pana Berkienowicza (1688 год)[17]; panów: Berkiena (1784 год)[18]; Franciszek Biergin (6 лютага 1786 году)[19].
Глядзіце таксама
рэдагавацьКрыніцы
рэдагаваць- ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule. T. III: Les noms de personnes contenus dans les noms de lieux. — Paris, 1985. P. 253.
- ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 52.
- ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 52.
- ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 19.
- ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 17.
- ^ G // Köbler G. Gotisches Wörterbuch. 4. Aufl, 2014.
- ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 356.
- ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 31.
- ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 50.
- ^ Paknys M. Vilniaus miestas ir miestieèiai 1636 m.: namai, gyventojai, sveèiai. — Vilnius, 2006. P. 107.
- ^ Paknys M. Vilniaus miestas ir miestieèiai 1636 m.: namai, gyventojai, sveèiai. — Vilnius, 2006. P. 150.
- ^ Акты, издаваемые Виленской археографической комиссией. Т. 10. — Вильна, 1879. С. 319, 326.
- ^ Акты, издаваемые Виленской археографической комиссией. Т. 10. — Вильна, 1879. С. 386, 414.
- ^ Акты, издаваемые Виленской археографической комиссией. Т. 10. — Вильна, 1879. С. 396.
- ^ Pansevič V. Vilniaus miestiečių išsimokslinimas XVII—XVIII a. — Kaunas, 2017. P. 185.
- ^ Акты издаваемые Виленской археографической комиссией. Т. 12. — Вильна, 1883. С. 515.
- ^ Obst J. Rachunki miasta Wilna // Litwa i Ruś. Z. 7—9, 1913. S. 139, 144.
- ^ Komosa Ł. A. Dekanat wiłkomierski w 1784 r. w świetle opisów parafii. — Białystok, 2013. S. 158, 160, 162.
- ^ Akta sejmiku kowieńskiego z lat 1733—1795. — Warszawa, 2019. S. 420.