Агіла

	Агіла; лац. Agiła / Ahiła
	Agilo
Паходжаньне
Мова(-ы)	германскія
Утворанае ад	Agi + суфікс з элемэнтам -л- (-l-)
Іншыя формы
Варыянт(ы)	Агела, Агіль, Ягіл, Ягла, Акела, Якела
Вытворныя формы	Ягайла, Окель
Зьвязаныя імёны	Рымагіл
Зьвязаныя артыкулы
	якія пачынаюцца з «Агіла»

Агіла (Агіль, Ягіл, Ягла), Агела (Акела, Якела) — мужчынскае імя.

Паходжаньне

Агіла, Агіл, Агела або Якіла (Agilo, Agilus^[1], Agelo, Agella^[2], Jackilo^[3]) — імя германскага паходжаньня^[4]^[5]. Іменная аснова ег- (аг-, ек-) (імёны ліцьвінаў Ягвін, Ягінт, Ягоўд; германскія імёны Egwinus, Egind, Egold) паходзіць ад гоцкага agis 'страх' або agja 'вастрыё, меч'^[6].

Імёны Агіл і Егіл гістарычна бытавалі ў Польшчы: Agilis (1382—1398 і 1455—1480 гады)^[7], Jegil (1381 год)^[8].

У Прусіі бытавала імя Jagil^[9]. У 1561 годзе ў Каралявецкім унівэрсытэце навучаўся Georgius Eckel, Bartensteinensis Prutenus, у 1635 годзе — Johannes Jeckel, Regiomontanus Borussus^[10].

Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: земълю Якгловщину… чоловеки седели, на имя Якгло (26 сьнежня 1504 году)^[11]; люди… а Бутрыма Екгиловича (22 жніўня 1522 году)^[12]; Лукашъ Огеловичъ (1528 год)^[13]; Стан Екелович (1537 год)^[14]; Jan Jagiłł (20 кастрычніка 1655 год)^[15]; xiędza Pachomiusza Ohilewicza — zakonnika reguły świętego Bazylego, wikaryusza generalnego wszystkich monasterów… отцу Похомію Огилевичу — викарому енеральному всехъ монастыровъ (21 чэрвеня 1671 году)^[16]; ксендза Пахоміуса Огилевича — светое теологии доктора, закону светого Базилего викарого енерального… ugody podpisuię się: Pachomius Ohilewicz (13 чэрвеня 1673 году)^[17]; Oggel Albert. Jul. Lithuan. (1825 год)^[18]; Parafia kobylnicka… Okieły (1784 год)^[19]^[a].

Носьбіты

Агіла I († 554) — кароль вэстготаў
Агіла II († каля 714) — кароль вэстготаў
Лукаш Агелавіч — астрынскі баярын, які ўпамінаецца ў попісе войска Вялікага Княства Літоўскага 1528 году
Стан Якелавіч — жыхар Жамойцкага староства, які ўпамінаецца ў 1537—1538 гадох^[23]
Пахом Агілевіч (Pacomio Ogilewicz) — заступнік Ордэну базылянаў у Рыме ў сярэдзіне XVII стагодзьдзя^[24]^[25]

Аклевічы (Aklewicz) гербу Агончык — літоўскі шляхецкі род з Троцкага павету^[26].

У XVI ст. існавалі «грунты» Ягілішкі (Ягилишки) у Жамойцкім старостве^[27].

У гістарычнай Прусіі існуе вёска Агіля.

Заўвагі

^
Таксама:
- Айль (адзначалася старажытнае германскае імя Ailo^[4]): Прокоп Оилевич (1 ліпеня 1542 году)^[20];
- Акелер (адзначалася старажытнае германскае імя Agelhar, пазьнейшае Egeler^[21]): Joannes Okelerus, Lithuanus (1594 год)^[22]

Крыніцы

^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 24.
^ Kremer D. Die Germanischen Personennamen in Katalonien // Estudis romànics. Nr. 14, 1972. S. 43.
^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule. T. III: Les noms de personnes contenus dans les noms de lieux. — Paris, 1985. P. 383.
^ ^а ^б Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 28.
^ Wagner N. Agil(a)-, Agin(a)- und Gundul- in der germanischen Personennamengebung // Beiträge zur Namenforschung. 2005. S. 374—375.
^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 39.
^ Słownik staropolskich nazw osobowych. T. 1. — Wrocław, 1965—1967. S. 19.
^ Słownik staropolskich nazw osobowych. T. 2. — Wrocław, 1968—1970. S. 473.
^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 38.
^ Die matrikel der Universität Königsberg i. Pr. Bd. 1: Die Immatrikulationen von 1544—1656. — Leipzig, 1910. S. 28, 362.
^ Lietuvos Metrika. Knyga 5 (1427—1506). — Vilnius, 2014. P. 375.
^ Lietuvos Metrika. Knyga 12 (1522—1529). — Vilnius, 2001. P. 239.
^ Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кн. 523. — Менск, 2003. С. 94.
^ Mackavičius A. Žemaitijos valsčių surašymas 1537—1538 m. — Vilnius, 2003. P. 25.
^ Akta zjazdów stanów Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 2. — Warszawa, 2009. S. 327.
^ Акты издаваемые Виленской археографической комиссией. Т. 11. — Вильна, 1880. С. 203—204.
^ Акты издаваемые Виленской археографической комиссией. Т. 11. — Вильна, 1880. С. 217, 219.
^ Die Matrikel der Albertus-Universität zu Königsberg i. Pr. 1544—1829. Bd. 2: Die Immatrikulationen von 1657—1829. — Leipzig, 1911/1912. S. 754.
^ Świderski A. F. Dekanat świrski w 1784 r. w świetle opisów plebanów. — Białystok, 2004. S. 23—24.
^ Istorijos archyvas. T. 1: XVI amžiaus Lietuvos inventoriai. — Kaunas, 1934. P. 26.
^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 32—33.
^ Die matrikel der Universität Königsberg i. Pr. Bd. 1: Die Immatrikulationen von 1544—1656. — Leipzig, 1910. S. 124.
^ Mackavičius A. Žemaitijos valsčių surašymas 1537—1538 m. — Vilnius, 2003. P. 397.
^ Ammann A. M. Storia della Chiesa russa e dei paesi limitrofi. — Torino, 1948. P. 617.
^ Ammann A. M. Abriss der ostslawischen Kirchengeschichte. — Wien, 1950. S. 332.
^ Polska encyklopedja szlachecka. T. 4. — Warszawa, 1936. S. 91.
^ Спрогис И. Я. Географический словарь древней Жомойтской земли XVI столетия. — Вильна, 1888. С. 348.

[23] Таксама:
Айль (адзначалася старажытнае германскае імя Ailo^[4]): Прокоп Оилевич (1 ліпеня 1542 году)^[20];

Акелер (адзначалася старажытнае германскае імя Agelhar, пазьнейшае Egeler^[21]): Joannes Okelerus, Lithuanus (1594 год)^[22]

[2] Айль (адзначалася старажытнае германскае імя Ailo^[4]): Прокоп Оилевич (1 ліпеня 1542 году)^[20];

[3] Акелер (адзначалася старажытнае германскае імя Agelhar, пазьнейшае Egeler^[21]): Joannes Okelerus, Lithuanus (1594 год)^[22]

[1] Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 24.

[2] Kremer D. Die Germanischen Personennamen in Katalonien // Estudis romànics. Nr. 14, 1972. S. 43.

[3] Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule. T. III: Les noms de personnes contenus dans les noms de lieux. — Paris, 1985. P. 383.

[Fo-1900-28-4] а ^б Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 28.

[5] Wagner N. Agil(a)-, Agin(a)- und Gundul- in der germanischen Personennamengebung // Beiträge zur Namenforschung. 2005. S. 374—375.

[6] Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 39.

[7] Słownik staropolskich nazw osobowych. T. 1. — Wrocław, 1965—1967. S. 19.

[8] Słownik staropolskich nazw osobowych. T. 2. — Wrocław, 1968—1970. S. 473.

[9] Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 38.

[10] Die matrikel der Universität Königsberg i. Pr. Bd. 1: Die Immatrikulationen von 1544—1656. — Leipzig, 1910. S. 28, 362.

[11] Lietuvos Metrika. Knyga 5 (1427—1506). — Vilnius, 2014. P. 375.

[12] Lietuvos Metrika. Knyga 12 (1522—1529). — Vilnius, 2001. P. 239.

[13] Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кн. 523. — Менск, 2003. С. 94.

[14] Mackavičius A. Žemaitijos valsčių surašymas 1537—1538 m. — Vilnius, 2003. P. 25.

[15] Akta zjazdów stanów Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 2. — Warszawa, 2009. S. 327.

[16] Акты издаваемые Виленской археографической комиссией. Т. 11. — Вильна, 1880. С. 203—204.

[17] Акты издаваемые Виленской археографической комиссией. Т. 11. — Вильна, 1880. С. 217, 219.

[18] Die Matrikel der Albertus-Universität zu Königsberg i. Pr. 1544—1829. Bd. 2: Die Immatrikulationen von 1657—1829. — Leipzig, 1911/1912. S. 754.

[19] Świderski A. F. Dekanat świrski w 1784 r. w świetle opisów plebanów. — Białystok, 2004. S. 23—24.

[20] Istorijos archyvas. T. 1: XVI amžiaus Lietuvos inventoriai. — Kaunas, 1934. P. 26.

[21] Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 32—33.

[22] Die matrikel der Universität Königsberg i. Pr. Bd. 1: Die Immatrikulationen von 1544—1656. — Leipzig, 1910. S. 124.

[24] Mackavičius A. Žemaitijos valsčių surašymas 1537—1538 m. — Vilnius, 2003. P. 397.

[25] Ammann A. M. Storia della Chiesa russa e dei paesi limitrofi. — Torino, 1948. P. 617.

[26] Ammann A. M. Abriss der ostslawischen Kirchengeschichte. — Wien, 1950. S. 332.

[27] Polska encyklopedja szlachecka. T. 4. — Warszawa, 1936. S. 91.

[28] Спрогис И. Я. Географический словарь древней Жомойтской земли XVI столетия. — Вильна, 1888. С. 348.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

[17]

[18]

[19]

[a]

[23]

[24]

[25]

[26]

[27]

[20]

[21]

[22]

Паходжаньне
Агіла лац. Agiła / Ahiła
Agilo
Мова(-ы)	германскія
Утворанае ад	Agi + суфікс з элемэнтам -л- (-l-)
Іншыя формы
Варыянт(ы)	Агела, Агіль, Ягіл, Ягла, Акела, Якела
Вытворныя формы	Ягайла, Окель
Зьвязаныя імёны	Рымагіл
Зьвязаныя артыкулы
якія пачынаюцца з «Агіла»