Агіла

	Агіла; лац. Agiła / Ahiła
	Agilo
Паходжаньне
Мова(-ы)	германскія
Утворанае ад	Agi + суфікс з элемэнтам -л- (-l-)
Іншыя формы
Варыянт(ы)	Агіль, Ягіл, Ягла, Акль
Вытворныя формы	Ягайла, Окель
Зьвязаныя імёны	Рымагіл
Зьвязаныя артыкулы
	якія пачынаюцца з «Агіла»

Агіла (Агіль, Ягіл, Ягла, Акль) — мужчынскае імя.

Паходжаньне

Агіла, Агіл або Якіла (Agilo, Agilus^[1], Jackilo^[2]) — імя германскага паходжаньня^[3]^[4]. Іменная аснова ег- (аг-, ек-) (імёны ліцьвінаў Ягвін, Ягінт, Ягоўд; германскія імёны Egwinus, Egind, Egold) паходзіць ад гоцкага agis 'страх' або agja 'вастрыё, меч'^[5].

Імёны Агіл і Егіл гістарычна бытавалі ў Польшчы: Agilis (1382—1398 і 1455—1480 гады)^[6], Jegil (1381 год)^[7].

У Прусіі бытавала імя Jagil^[8]. У 1561 годзе ў Каралявецкім унівэрсытэце навучаўся Georgius Eckel, Bartensteinensis Prutenus, у 1635 годзе — Johannes Jeckel, Regiomontanus Borussus^[9].

Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: земълю Якгловщину… чоловеки седели, на имя Якгло (26 сьнежня 1504 году)^[10]; люди… а Бутрыма Екгиловича (22 жніўня 1522 году)^[11]; Jan Jagiłł (20 кастрычніка 1655 год)^[12]; xiędza Pachomiusza Ohilewicza — zakonnika reguły świętego Bazylego, wikaryusza generalnego wszystkich monasterów… отцу Похомію Огилевичу — викарому енеральному всехъ монастыровъ (21 чэрвеня 1671 году)^[13]; ксендза Пахоміуса Огилевича — светое теологии доктора, закону светого Базилего викарого енерального… ugody podpisuię się: Pachomius Ohilewicz (13 чэрвеня 1673 году)^[14]; Parafia kobylnicka… Okieły (1784 год)^[15]^[a].

Носьбіты

Агіла I († 554) — кароль вэстготаў
Агіла II († каля 714) — кароль вэстготаў
Пахом Агілевіч (Pacomio Ogilewicz) — заступнік Ордэну базылянаў у Рыме ў сярэдзіне XVII стагодзьдзя^[19]^[20]

Аклевічы (Aklewicz) гербу Агончык — літоўскі шляхецкі род з Троцкага павету^[21].

У XVI ст. існавалі «грунты» Ягілішкі (Ягилишки) у Жамойцкім старостве^[22].

У гістарычнай Прусіі існуе вёска Агіля.

Заўвагі

^
Таксама:
- Айль (адзначалася старажытнае германскае імя Ailo^[3]): Прокоп Оилевич (1 ліпеня 1542 году)^[16];
- Акелер (адзначалася старажытнае германскае імя Agelhar, пазьнейшае Egeler^[17]): Joannes Okelerus, Lithuanus (1594 год)^[18]

Крыніцы

^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 24.
^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule. T. III: Les noms de personnes contenus dans les noms de lieux. — Paris, 1985. P. 383.
^ ^а ^б Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 28.
^ Wagner N. Agil(a)-, Agin(a)- und Gundul- in der germanischen Personennamengebung // Beiträge zur Namenforschung. 2005. S. 374—375.
^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 39.
^ Słownik staropolskich nazw osobowych. T. 1. — Wrocław, 1965—1967. S. 19.
^ Słownik staropolskich nazw osobowych. T. 2. — Wrocław, 1968—1970. S. 473.
^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 38.
^ Die matrikel der Universität Königsberg i. Pr. Bd. 1: Die Immatrikulationen von 1544—1656. — Leipzig, 1910. S. 28, 362.
^ Lietuvos Metrika. Knyga 5 (1427—1506). — Vilnius, 2014. P. 375.
^ Lietuvos Metrika. Knyga 12 (1522—1529). — Vilnius, 2001. P. 239.
^ Akta zjazdów stanów Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 2. — Warszawa, 2009. S. 327.
^ Акты издаваемые Виленской археографической комиссией. Т. 11. — Вильна, 1880. С. 203—204.
^ Акты издаваемые Виленской археографической комиссией. Т. 11. — Вильна, 1880. С. 217, 219.
^ Świderski A. F. Dekanat świrski w 1784 r. w świetle opisów plebanów. — Białystok, 2004. S. 23—24.
^ Istorijos archyvas. T. 1: XVI amžiaus Lietuvos inventoriai. — Kaunas, 1934. P. 26.
^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 32—33.
^ Die matrikel der Universität Königsberg i. Pr. Bd. 1: Die Immatrikulationen von 1544—1656. — Leipzig, 1910. S. 124.
^ Ammann A. M. Storia della Chiesa russa e dei paesi limitrofi. — Torino, 1948. P. 617.
^ Ammann A. M. Abriss der ostslawischen Kirchengeschichte. — Wien, 1950. S. 332.
^ Polska encyklopedja szlachecka. T. 4. — Warszawa, 1936. S. 91.
^ Спрогис И. Я. Географический словарь древней Жомойтской земли XVI столетия. — Вильна, 1888. С. 348.

[19] Таксама:
Айль (адзначалася старажытнае германскае імя Ailo^[3]): Прокоп Оилевич (1 ліпеня 1542 году)^[16];

Акелер (адзначалася старажытнае германскае імя Agelhar, пазьнейшае Egeler^[17]): Joannes Okelerus, Lithuanus (1594 год)^[18]

[2] Айль (адзначалася старажытнае германскае імя Ailo^[3]): Прокоп Оилевич (1 ліпеня 1542 году)^[16];

[3] Акелер (адзначалася старажытнае германскае імя Agelhar, пазьнейшае Egeler^[17]): Joannes Okelerus, Lithuanus (1594 год)^[18]

[1] Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 24.

[2] Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule. T. III: Les noms de personnes contenus dans les noms de lieux. — Paris, 1985. P. 383.

[Fo-1900-28-3] а ^б Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 28.

[4] Wagner N. Agil(a)-, Agin(a)- und Gundul- in der germanischen Personennamengebung // Beiträge zur Namenforschung. 2005. S. 374—375.

[5] Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 39.

[6] Słownik staropolskich nazw osobowych. T. 1. — Wrocław, 1965—1967. S. 19.

[7] Słownik staropolskich nazw osobowych. T. 2. — Wrocław, 1968—1970. S. 473.

[8] Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 38.

[9] Die matrikel der Universität Königsberg i. Pr. Bd. 1: Die Immatrikulationen von 1544—1656. — Leipzig, 1910. S. 28, 362.

[10] Lietuvos Metrika. Knyga 5 (1427—1506). — Vilnius, 2014. P. 375.

[11] Lietuvos Metrika. Knyga 12 (1522—1529). — Vilnius, 2001. P. 239.

[12] Akta zjazdów stanów Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 2. — Warszawa, 2009. S. 327.

[13] Акты издаваемые Виленской археографической комиссией. Т. 11. — Вильна, 1880. С. 203—204.

[14] Акты издаваемые Виленской археографической комиссией. Т. 11. — Вильна, 1880. С. 217, 219.

[15] Świderski A. F. Dekanat świrski w 1784 r. w świetle opisów plebanów. — Białystok, 2004. S. 23—24.

[16] Istorijos archyvas. T. 1: XVI amžiaus Lietuvos inventoriai. — Kaunas, 1934. P. 26.

[17] Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 32—33.

[18] Die matrikel der Universität Königsberg i. Pr. Bd. 1: Die Immatrikulationen von 1544—1656. — Leipzig, 1910. S. 124.

[20] Ammann A. M. Storia della Chiesa russa e dei paesi limitrofi. — Torino, 1948. P. 617.

[21] Ammann A. M. Abriss der ostslawischen Kirchengeschichte. — Wien, 1950. S. 332.

[22] Polska encyklopedja szlachecka. T. 4. — Warszawa, 1936. S. 91.

[23] Спрогис И. Я. Географический словарь древней Жомойтской земли XVI столетия. — Вильна, 1888. С. 348.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[a]

[19]

[20]

[21]

[22]

[16]

[17]

[18]

Паходжаньне
Агіла лац. Agiła / Ahiła
Agilo
Мова(-ы)	германскія
Утворанае ад	Agi + суфікс з элемэнтам -л- (-l-)
Іншыя формы
Варыянт(ы)	Агіль, Ягіл, Ягла, Акль
Вытворныя формы	Ягайла, Окель
Зьвязаныя імёны	Рымагіл
Зьвязаныя артыкулы
якія пачынаюцца з «Агіла»