Агіла
Агіла (Агіль, Ягіл, Ягла, Акль) — мужчынскае імя.
Агіла лац. Agiła / Ahiła | |
Agilo | |
Паходжаньне | |
---|---|
Мова(-ы) | германскія |
Утворанае ад | Agi + суфікс з элемэнтам -л- (-l-) |
Іншыя формы | |
Варыянт(ы) | Агіль, Ягіл, Ягла, Акль |
Вытворныя формы | Ягайла, Окель |
Зьвязаныя імёны | Рымагіл |
Зьвязаныя артыкулы | |
якія пачынаюцца з «Агіла» |
Паходжаньне
рэдагавацьАгіла, Агіл або Якіла (Agilo, Agilus[1], Jackilo[2]) — імя германскага паходжаньня[3][4]. Іменная аснова ег- (аг-, ек-) (імёны ліцьвінаў Ягвін, Ягінт, Ягоўд; германскія імёны Egwinus, Egind, Egold) паходзіць ад гоцкага agis 'страх' або agja 'вастрыё, меч'[5].
Імёны Агіл і Егіл гістарычна бытавалі ў Польшчы: Agilis (1382—1398 і 1455—1480 гады)[6], Jegil (1381 год)[7].
У Прусіі бытавала імя Jagil[8]. У 1561 годзе ў Каралявецкім унівэрсытэце навучаўся Georgius Eckel, Bartensteinensis Prutenus, у 1635 годзе — Johannes Jeckel, Regiomontanus Borussus[9].
Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: земълю Якгловщину… чоловеки седели, на имя Якгло (26 сьнежня 1504 году)[10]; люди… а Бутрыма Екгиловича (22 жніўня 1522 году)[11]; Jan Jagiłł (20 кастрычніка 1655 год)[12]; xiędza Pachomiusza Ohilewicza — zakonnika reguły świętego Bazylego, wikaryusza generalnego wszystkich monasterów… отцу Похомію Огилевичу — викарому енеральному всехъ монастыровъ (21 чэрвеня 1671 году)[13]; ксендза Пахоміуса Огилевича — светое теологии доктора, закону светого Базилего викарого енерального… ugody podpisuię się: Pachomius Ohilewicz (13 чэрвеня 1673 году)[14]; Parafia kobylnicka… Okieły (1784 год)[15][a].
Носьбіты
рэдагаваць- Агіла I († 554) — кароль вэстготаў
- Агіла II († каля 714) — кароль вэстготаў
- Пахом Агілевіч (Pacomio Ogilewicz) — заступнік Ордэну базылянаў у Рыме ў сярэдзіне XVII стагодзьдзя[19][20]
Аклевічы (Aklewicz) гербу Агончык — літоўскі шляхецкі род з Троцкага павету[21].
У XVI ст. існавалі «грунты» Ягілішкі (Ягилишки) у Жамойцкім старостве[22].
У гістарычнай Прусіі існуе вёска Агіля.
Заўвагі
рэдагавацьКрыніцы
рэдагаваць- ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 24.
- ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule. T. III: Les noms de personnes contenus dans les noms de lieux. — Paris, 1985. P. 383.
- ^ а б Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 28.
- ^ Wagner N. Agil(a)-, Agin(a)- und Gundul- in der germanischen Personennamengebung // Beiträge zur Namenforschung. 2005. S. 374—375.
- ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 39.
- ^ Słownik staropolskich nazw osobowych. T. 1. — Wrocław, 1965—1967. S. 19.
- ^ Słownik staropolskich nazw osobowych. T. 2. — Wrocław, 1968—1970. S. 473.
- ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 38.
- ^ Die matrikel der Universität Königsberg i. Pr. Bd. 1: Die Immatrikulationen von 1544—1656. — Leipzig, 1910. S. 28, 362.
- ^ Lietuvos Metrika. Knyga 5 (1427—1506). — Vilnius, 2014. P. 375.
- ^ Lietuvos Metrika. Knyga 12 (1522—1529). — Vilnius, 2001. P. 239.
- ^ Akta zjazdów stanów Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 2. — Warszawa, 2009. S. 327.
- ^ Акты издаваемые Виленской археографической комиссией. Т. 11. — Вильна, 1880. С. 203—204.
- ^ Акты издаваемые Виленской археографической комиссией. Т. 11. — Вильна, 1880. С. 217, 219.
- ^ Świderski A. F. Dekanat świrski w 1784 r. w świetle opisów plebanów. — Białystok, 2004. S. 23—24.
- ^ Istorijos archyvas. T. 1: XVI amžiaus Lietuvos inventoriai. — Kaunas, 1934. P. 26.
- ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 32—33.
- ^ Die matrikel der Universität Königsberg i. Pr. Bd. 1: Die Immatrikulationen von 1544—1656. — Leipzig, 1910. S. 124.
- ^ Ammann A. M. Storia della Chiesa russa e dei paesi limitrofi. — Torino, 1948. P. 617.
- ^ Ammann A. M. Abriss der ostslawischen Kirchengeschichte. — Wien, 1950. S. 332.
- ^ Polska encyklopedja szlachecka. T. 4. — Warszawa, 1936. S. 91.
- ^ Спрогис И. Я. Географический словарь древней Жомойтской земли XVI столетия. — Вильна, 1888. С. 348.