Сакень

(Перанакіравана з «Сакін»)

Сакень (Сакен, Шакен, Сакін) — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча.

Sagin
Паходжаньне
Мова(-ы) германскія
Утворанае ад Sago + суфікс з элемэнтам -н- (-n-)
Іншыя формы
Варыянт(ы) Сакен, Сакін, Шакен
Зьвязаныя артыкулы
якія пачынаюцца з «Сакень»

Паходжаньне

рэдагаваць

Сагін (Sagin) — імя германскага паходжаньня[1]. Іменная аснова сак- (саг-, зак-) (імёны ліцьвінаў Сакель, Жагель, Жагар; германскія імёны Sackel, Sagel, Sagar) паходзіць ад гоцкага sakjo 'спрэчка'[2][3].

Прозьвішча літоўскага шляхецкага роду Сакінаў выводзяць ад нямецкага прозьвішча Sacken[4].

Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: Sakin (1636 год)[5]; fon Sakin Dionize… fon Sakin Herman… Sakien Jan… Sakin Jerzy (1667 год)[4]; Ernest Sakin[6], Hektor Frydrych Sakin[7], Zofija Sakinowa[8], Herman Sakin[9], Dionizy Fonsakin[10], u JMP. Dionizego Sakina[11] (1690 год).

Носьбіты

рэдагаваць

Сакені (Sakień) і Шакены (Szaken) — літоўскія шляхецкія роды зь Вільні[12].

Сакіны (Сакены) — літоўскі шляхецкі род, які меў уладаньні на Жамойці

  1. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule. T. III: Les noms de personnes contenus dans les noms de lieux. — Paris, 1985. P. 438.
  2. ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 25.
  3. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 193.
  4. ^ а б Błaszczyk G. Herbarz szlachty żmudzkiej. T. 5. — Warszawa, 2016. S. 180.
  5. ^ Paknys M. Vilniaus miestas ir miestieèiai 1636 m.: namai, gyventojai, sveèiai. — Vilnius, 2006. P. 124.
  6. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Województwo wileńskie 1690 r. — Warszawa, 1989. S. 243.
  7. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Województwo wileńskie 1690 r. — Warszawa, 1989. S. 244.
  8. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Województwo wileńskie 1690 r. — Warszawa, 1989. S. 252.
  9. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Województwo wileńskie 1690 r. — Warszawa, 1989. S. 256.
  10. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Księstwo Żmudzkie 1690 r. — Warszawa, 2009. S. 187.
  11. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Księstwo Żmudzkie 1690 r. — Warszawa, 2009. S. 194.
  12. ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2016. S. 760, 805.