Кібейка
Кібейка, Гебейка (Гібік) — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча.
| Кібейка лац. Kibiejka | |
| Kibicho | |
| Паходжаньне | |
|---|---|
| Мова(-ы) | германскія |
| Утворанае ад | Kebo + суфікс з элемэнтам -к- (-k-) |
| Іншыя формы | |
| Варыянт(ы) | Гебейка, Гібік |
| Зьвязаныя артыкулы | |
| якія пачынаюцца з «Кібейка» | |
Паходжаньне
рэдагавацьКібіка, Гібіка або Гебіка, пазьней Гебэка (Kibicho, Gibico, Gebicho, Gebecke[1]) — імя германскага паходжаньня[2]. Іменная аснова -гіб- (-кіб-) (імёны ліцьвінаў Гібель, Кібар, Кібарт; германскія імёны Giebel, Kiber, Kibart) паходзіць ад гоцкага giba 'дарунак'[3].
Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: люди Вилькеиского повета, Якубъ Кибеиковичъ[4], люди наши Вилкейского повета: Якубъ Кибейкович[5] (8 сьнежня 1528 году); Pawel Gibik… Andrzey Gibik (1641 год)[6].
Носьбіты
рэдагавацьКрыніцы
рэдагаваць- ^ Eule R. Germanische und fremde Personennamen als heutige deutsche Familiennamen // Festschrift zu dem fünfzigjährigen jubiläum des Friedrichs-realgymnasiums in Berlin. — Berlin, 1900. S. 30.
- ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 632.
- ^ Kremer D. Die Germanischen Personennamen in Katalonien // Estudis romànics. Nr. 14, 1972. S. 131.
- ^ Lietuvos Metrika. Knyga 15 (1528—1538). — Vilnius, 2002. P. 88.
- ^ Lietuvos Metrika. Knyga 224 (4) (1522—1530). — Vilnius, 1997. P. 273.
- ^ Ординация королевских пущ: в лесничествах бывшего Великого Княжества Литовского. — Вильна, 1871. С. 159.
- ^ Опись документов Виленского центрального архива древних актовых книг. Вып. 1. ― Вильна, 1901. С. 192.
- ^ Опись документов Виленского центрального архива древних актовых книг. Вып. 2. ― Вильна, 1903. С. 46.