Гілімонт — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча.

Gilmond
Паходжаньне
Мова(-ы) германскія
Утворанае ад Gilo + Mund
Іншыя формы
Вытворныя формы Галімонт
Зьвязаныя артыкулы
якія пачынаюцца з «Гілімонт»

Паходжаньне

рэдагаваць

Гілімунд, Гільмунд, Кільмунд або Гільмонд, пазьней Гільмонт (Gilimund, Gilmundus[1], Kilmundr[2], Gilmondus[3], Gilmont[4][5]) — імя германскага паходжаньня[6]. Іменная аснова -гіл- (-кіл-) (імёны ліцьвінаў Гілін, Кілбар, Таўцігіл; германскія імёны Gillin, Kilber, Theudigilius) паходзіць ад германскага Gisala, Gisila 'патомак, нашчадак'[7], а аснова -мунд- (-мунт-, -монт-) (імёны ліцьвінаў Монтгерд, Валімонт, Жыгімонт; германскія імёны Mundgerd, Walmont, Sigimunt) — ад германскага *mundô 'рука, абарона, крэўнасьць'[8] або гоцкага munds 'моц розуму, імкненьне', mundrs 'гарлівы, палкі'[9].

Носьбіты

рэдагаваць

Гілімонты (Gilimont) — літоўскі шляхецкі род[10][11][12].

На тэрыторыі цяперашняй Летувы фіксавалася прозьвішча Кілмант у летувізаванай форме[13].

Глядзіце таксама

рэдагаваць
  1. ^ Anhang 3 Wörterbuch der gotischen Namen // Köbler G. Gotisches Wörterbuch. — Leiden — Köln, 1989.
  2. ^ Lind E. H. Norsk-isländska dopnamn ock fingerade namn från medeltiden. — Uppsala, 1915. S. 689.
  3. ^ Repertori D’Antropònims Catalans (RAC). Vol. 1. — Barcelona, 1994. P. 317.
  4. ^ Vroonen E. Les noms de famille de Belgique. Vol 2: Dictionnaire étymologique des noms de famille de Belgique. — Bruxelles, 1957.
  5. ^ G, Dictionnaire de tous les noms de famille belges
  6. ^ Moreu-Rey E. Antroponímia: història dels nostres prenoms, cognoms i renoms. — Barcelona, 1991. P. 23.
  7. ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 70.
  8. ^ Kremer D. Die Germanischen Personennamen in Katalonien // Estudis romànics. Nr. 14, 1972. S. 180.
  9. ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 18.
  10. ^ Polska encyklopedja szlachecka. T. 5. — Warszawa, 1936. S. 286.
  11. ^ Uruski S. Rodzina, herbarz szlachty polskiej. T. 4. — Warszawa, 1907. S. 158.
  12. ^ Polska encyklopedja szlachecka. T. 12. — Warszawa, 1939. S. 387.
  13. ^ Lietuvių pavardžių žodynas. T. 1. — Vilnius, 1985. P. 993.