Марыя Грынчанка
Марыя Грынчанка (па-ўкраінску: Марія Грінченко), у дзявоцтве Гладзіліна, больш вядомая пад псэўданімам М. Загірня (1 чэрвеня 1863, Багадухаў, цяпер Харкаўская вобласьць, Украіна ― 15 ліпеня 1928, Кіеў, Украіна) ― украінская пісьменьніца, перакладніца, выдаўчыня. Жонка пісьменьніка Барыса Грынчанкі.
Марыя Грынчанка | |
Марія Грінченко | |
Асабістыя зьвесткі | |
---|---|
Імя пры нараджэньні | Марыя Гладзіліна / Марія Миколаївна Гладиліна |
Псэўданімы | М. Загірня, М. Чайченко, М. Доленко, П. З. Р-ой |
Нарадзілася | 1 чэрвеня 1863 |
Памерла | 15 ліпеня 1928 (65 гадоў) |
Пахаваная | |
Сужэнец | Барыс Грынчанка |
Літаратурная дзейнасьць | |
Род дзейнасьці | пісьменьніца, літаратуразнаўца, перакладніца, літаратар |
Гады творчасьці | 1884—1928 |
Кірунак | рэалізм |
Жанр | верш, апавяданьне, артыкул |
Мова | украінская мова[1][1][1][…] |
Дэбют | 1884 |
Значныя творы | «Під землею. Оповідання про шахти» (1897), «Чередник та дівчата» (1898) |
Жыцьцяпіс
рэдагавацьМарыя Гладзіліна нарадзілася 1 чэрвеня 1863 году ў Багадухаве[2].
У 1881 годзе скончыла Багадухаўскую гімназію і пачала працаваць настаўніцай у мясцовай школе.[3]
У 1883 г. навучалася на летніх пэдагагічных курсах народных настаўнікаў у Зьміеве. Там пазнаёмілася з сваім будучым мужам Барысам Грынчанкам[4].
У 1884 г. Барыс Грынчанка і Марыя Гладзіліна пабраліся шлюбам. З таго часу яны працуюць разам[5].
У 1887 годзе Грынчанкі пераехалі на Кацярынаслаўшчыну ў сяло Аляксееўку (цяпер Перавальскі р-н Луганскай вобласьці)[6].
1894—1902 жыла з сям’ёй у Чарнігаве, дапамагала мужу ў выдавецкай дзейнасьці, а таксама зьбіраць фальклёр і калекцыі гравюраў і дакумэнтаў у Музэй украінскай старажытнасьці Васіля Тарноўскага. У 1902 г. пераехала ў Кіеў[7].
Марыя Грынчанка памерла 15 ліпеня 1928 году і пахаваная ў Кіеве на Байкавых могілках побач з сваім мужам, дачкой і ўнукам[8].
Муж — Барыс Грынчанка — украінскі пісьменьнік, вучоны, перакладнік, грамадзкі і палітычны дзеяч[9].
Дачка — Анастасія Грынчанка (1884—1907) — таксама пісьменьніца, якая рана памерла ад сухотаў[10].
Творчасьць
рэдагавацьЛітаратурную дзейнасьць пачала ў 1884 годзе. Друкувала вершы ў часопісах «Зоря», «Дзвінок», «Правда»[11].
Аўтарка празаічных твораў «Під землею. Оповідання про шахти» (1897), «Чередник та дівчата» (1898)[12].
Больш вядомая ў якасьці перакладніцы твораў Г. Ібсэна, М. Мэтэрлінка, Л. Талстога, М. Салтыкова-Шчадрына, М. Твэна, К. Гальдоні, Г. Зудэрмана, М. Ляскова і іншых[13].
Навуковая дзейнасьць
рэдагавацьМарыя Грынчанка актыўна дапамагала мужу ў запісах жывой мовы для будучага «Словаря української мови»[14].
Ад заснаваньня Ўкраінскай Акадэміі навук (1918) працавала ў Камісіі Слоўніка украінскай жывой мовы, бяручы ўдзел ў перавыданьні, рэдагаваньні і дапаўненьні «Словаря української мови» (1927—1928), стварэньні акадэмічнага «Російсько-українського словника» (т. 1—3, 1924— 33)[15].
Аўтарка падручнікаў «Рідне слово. Українська читанка» (1912) і «Наша рідна мова» (1918)[16].
Творы
рэдагаваць- 1897: «Під землею. Оповідання про шахти»,
- 1898: «Чередник та дівчата»,
- 1899: Давня пригода,
- 1909: Гетьман Петро Сагайдачний,
- 1912: Про одружіння на Вкраїні в давнішні часи[17].
Крыніцы
рэдагаваць- ^ а б в Hrìnčenko, Marìja // Нацыянальная служба Чэскай рэспублікі
- ^ Скрипник П. І. Грінченко Марія Миколаївна // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2004. — Т. 2: Г — Д. — С. 207.
- ^ М. Г. Железняк. Грінченко Марія Миколаївна // Енциклопедія сучасної України: у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.]; НАН України, НТШ. — К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001—2020, https://esu.com.ua/search_articles.php?id=31904
- ^ М. Г. Железняк. Грінченко Марія Миколаївна // Енциклопедія сучасної України: у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.]; НАН України, НТШ. — К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001—2020, https://esu.com.ua/search_articles.php?id=31904
- ^ М. Г. Железняк. Грінченко Марія Миколаївна // Енциклопедія сучасної України: у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.]; НАН України, НТШ. — К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001—2020, https://esu.com.ua/search_articles.php?id=31904
- ^ Скрипник П. І. Грінченко Марія Миколаївна // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2004. — Т. 2: Г — Д. — С. 207.
- ^ Скрипник П. І. Грінченко Марія Миколаївна // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2004. — Т. 2: Г — Д. — С. 207.
- ^ Жадько В. О. Український некрополь.-К.,2005.-С.163.
- ^ Погрібний А. Г. Грінченко Марія Миколаївна // Українська літературна енциклопедія: В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К.: Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1: А—Г. — С. 499.
- ^ Погрібний А. Г. Грінченко Марія Миколаївна // Українська літературна енциклопедія: В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К.: Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1: А—Г. — С. 499.
- ^ В. О. Винник. Грінченко Марія Миколаївна // Українська мова: енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К.: Українська енциклопедія, 2000.
- ^ Погрібний А. Г. Грінченко Марія Миколаївна // Українська літературна енциклопедія: В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К.: Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1: А—Г. — С. 499.
- ^ Скрипник П. І. Грінченко Марія Миколаївна // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2004. — Т. 2: Г — Д. — С. 207.
- ^ Скрипник П. І. Грінченко Марія Миколаївна // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2004. — Т. 2: Г — Д. — С. 207.
- ^ Спис друкованих писанків Марії Грінченкової // Зап. істор.-філол. відділу ВУАН. К., 1923. Кн. 2-3; Копиленко Н. Б. Освітянський подвиг Марії Грінченко // РШ. 1994. № 9.
- ^ Спис друкованих писанків Марії Грінченкової // Зап. істор.-філол. відділу ВУАН. К., 1923. Кн. 2-3; Копиленко Н. Б. Освітянський подвиг Марії Грінченко // РШ. 1994. № 9.
- ^ Спис друкованих писанків Марії Грінченкової // Зап. істор.-філол. відділу ВУАН. К., 1923. Кн. 2-3; Копиленко Н. Б. Освітянський подвиг Марії Грінченко // РШ. 1994. № 9.