Атрант
Атрант (Эдрынт) — мужчынскае імя.
| Атрант лац. Atrant | |
| Aderando | |
| Паходжаньне | |
|---|---|
| Мова(-ы) | германскія |
| Утворанае ад | Hado + Rando |
| Іншыя формы | |
| Варыянт(ы) | Эдрынт |
| Зьвязаныя артыкулы | |
| якія пачынаюцца з «Атрант» | |
Паходжаньне
рэдагавацьАдэранда (Aderando) — імя германскага паходжаньня[1][2]. Іменная аснова -гад- (-ад-, -ат-) (імёны ліцьвінаў Ядвіга, Гатман, Бернат; германскія імёны Hadwig, Hadoman, Bernat) паходзіць ад гоцкага *haþus[3], германскага hathu 'бой'[4], а аснова -ранд- (-рант-, -рэнд-) (імёны ліцьвінаў Рандзін, Ерандзь; германскія імёны Randinus, Herrand) — ад германскага rant 'край шчыта'[5].
Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: cum undecim hominibus… Joannes Edrynthowycz (9 жніўня 1503 году)[6]; Jan Otrantowicz (23 красавіка 1761 году)[7].
Глядзіце таксама
рэдагавацьКрыніцы
рэдагаваць- ^ Kremer D. Die Germanischen Personennamen in Katalonien // Estudis romànics. Nr. 14, 1972. S. 69.
- ^ Adams K. Considérations nouvelles sur les plus anciens noms germaniques d’origine septentrionale en Catalogne au neuvième et au dixième siècles: le témoignage des documents de l’Archivo Condal de Barcelone // Revue internationale d'onomastique. Nr. 2, 1969. P. 92.
- ^ Kremer D. Die Germanischen Personennamen in Katalonien // Estudis romànics. Nr. 14, 1972. S. 70.
- ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 87.
- ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 204.
- ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 3: 1501—1507. — Kraków, 1948. S. 667.
- ^ Inwentarze kolegium jezuitów w Nieświeżu oraz jego majątków ziemskich z przełomu roku 1773 i 1774. — Poznań, 2020. S. 484.