Радзімін
Радзімін (Радмін) — мужчынскае імя.
| Радзімін лац. Radzimin | |
| Паходжаньне | |
|---|---|
| Мова(-ы) | германскія |
| Утворанае ад | Rado + Minno |
| Іншыя формы | |
| Варыянт(ы) | Радмін |
| Зьвязаныя імёны | Minrath |
| Зьвязаныя артыкулы | |
| якія пачынаюцца з «Радзімін» | |
Паходжаньне рэдагаваць
- Асноўны артыкул: Імёны ліцьвінаў
Мінрат або Мэнрад (Minrath, Menrad[1]) — імя германскага паходжаньня[2]. Іменная аснова -рад- (-рат-) (імёны ліцьвінаў Радзівіл, Раталт, Конрад; германскія імёны Ratwilius, Ratolt, Konrad) паходзіць ад гоцкага *rêþs[3], германскага rad- 'рада', а аснова -мін- (-мен-) (імёны ліцьвінаў Мінят, Асьміна, Гальмін; германскія імёны Miniatus, Osminna, Galmin) — ад гоцкага minan 'менаваць, памятаць, любіць'[4], minthi 'памяць'[5].
У Мазовіі гістарычна адзначалася чаргаваньне Rademan / Radomin у назвах мясцовасьцяў[6]. Тым часам шырокае бытаваньне атрымала старажытнае германскае імя Radman (Redman), пазьнейшае Rademann[7].
Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: + s + henrici de radomino (2 кастрычніка 1413 году)[8]; великий князь Жикгимонтъ далъ былъ Родимину землю Чабутовщину… Радиминъ (21 жніўня 1480 году)[9]; прадядъ нашъ Родиминъ (17 студзеня 1520 году)[10]; Бутко Радиминовичъ з двема браты (1528 год)[11]; у повете Ойракгольскомъ, зъ бояры, и зъ слугами путными и зъ людьми тяглыми, на имя Матеемъ Радиминовичемъ и зъ братьею его Воиткомъ а Станкомъ (29 красавіка 1542 году)[12]; село Радминовичи (1554 год)[13]; Bartlomiey Radiminowicz (1554 год)[14]; et Ioannem Radziminowicz, tutores bonorum (1 красавіка 1579 году)[15]; Stanislaus Radziminowicz (1592 год)[16]; Bartholomaeus Radziminowicz (1594 год)[17]; Albertus Radziminowicz (1596 год)[16]; Paulus Radziminowicz (1604 год)[18]; et Adm. R.ndum D.num Paulum Radziminowicz (1630 год)[19]; Radziminowicz Matthias Stanislaus Jacobi (1632 год)[20]; pp. Radziminiczowie (1690 год)[21].
Носьбіты рэдагаваць
- Буцька Радзімінавіч — вількійскі баярын, які ўпамінаецца ў попісе войска Вялікага Княства Літоўскага 1528 году
- Ян Радзіміновіч — дзяяч Уніяцкай царквы, які ўпамінаецца ў 1777—1798 гадох[22]
Радзіміновічы (Radziminowicz) — літоўскі шляхецкі род зь Віленскага ваяводзтва[23].
Радзіміны (Radzimin) гербу Даленга — шляхецкі род Рэчы Паспалітай[24].
Глядзіце таксама рэдагаваць
Крыніцы рэдагаваць
- ^ Dräger K. Deutscher Familiennamenatlas. Bd. 6. — Berlin; Boston, 2017. S. 398.
- ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1126.
- ^ Kremer D. Die Germanischen Personennamen in Katalonien // Estudis romànics. Nr. 14, 1972. S. 193.
- ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 18.
- ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 169.
- ^ Döhring A. Über die Herkunft der Masuren: Mit besonderer Berücksichtigung der Kreise Osterode und Neidenburg. Ein Beitrag zur Besiedlungsgeschichte des Ordenlandes Preussen. — Osterode, 1910. S. 46, 93.
- ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1216.
- ^ Akta unji Polski z Litwą, 1385—1791. — Kraków, 1932. S. 52.
- ^ Литовская метрика. Т. 1. — СПб., 1903. С. 1377.
- ^ Литовская метрика. Т. 1. — СПб., 1903. С. 1379.
- ^ Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кн. 523. — Менск, 2003. С. 158.
- ^ Сборник палеографических снимков с древних грамот и актов, хранящихся в Виленском центральном архиве и Виленской публичной библиотеке. Вып. 1. — Вильна, 1884. С. 16.
- ^ Археографический сборник документов, относящихся к истории Северо-западной Руси. Т. 8. — Вильна, 1870. С. 41.
- ^ Karalius L. 1554 metų Balninkų dvaro valakų matavimo registras // Istorijos šaltinių tyrimai. T. 5, 2014. P. 242.
- ^ Lietuvos Metrika. Knyga 273 (59) (1579—1580). — Vilnius, 2019. P. 46.
- ^ а б Trypućko J. Polonica vetera Upsaliensia: catalogue des imprimés polonais ou concernant la Pologne des XVe, XVIe, XVIIe et XVIIIe siècles conservés à la Bibliothèque de l’université royale d’Upsala. — Uppsala, 1958. P. 168.
- ^ Trypućko J. Polonica vetera Upsaliensia: catalogue des imprimés polonais ou concernant la Pologne des XVe, XVIe, XVIIe et XVIIIe siècles conservés à la Bibliothèque de l’université royale d’Upsala. — Uppsala, 1958. P. 45.
- ^ Trypućko J. Polonica vetera Upsaliensia: catalogue des imprimés polonais ou concernant la Pologne des XVe, XVIe, XVIIe et XVIIIe siècles conservés à la Bibliothèque de l’université royale d’Upsala. — Uppsala, 1958. P. 165.
- ^ Žemaičių vyskupijos vizitacijų aktai 1611—1651 m. // Fontes Historiae Lituaniae. Vol. XI, 2011. P. 135.
- ^ Pansevič V. Vilniaus miestiečių išsimokslinimas XVII—XVIII a. — Kaunas, 2017. P. 178.
- ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Województwo wileńskie 1690 r. — Warszawa, 1989. S. 115.
- ^ Описание документов архива западно-русских униатских митрополитов. Т. 2. — СПб., 1907. С. 370, 516, 526, 575.
- ^ Polska encyklopedja szlachecka. T. 10. — Warszawa, 1938. S. 186.
- ^ Gajl T. Herby Szlacheckie Rzeczypospolitej Obojga Narodow. — Gdańsk, 2003. S. 305.